Кожен день - на перемотці...
Мілена_Мі
Кожен день- на перемотці І ти ніби в німому кіно. І цей день на повторі, Вбиває тебе знов і знов. І так важко вбачати Одні й ті самі помилки. Вони повторюються доти, Доки не запам'ятаються на віки. Ти бачиш день... Коли життя твоє перевернулось. І ніби це все сон, Але ти наяву. Так страшно розуміти,що не скоро, Ці всі події проминуть. Звичайний день. Звичайні люди. Ніхто б подумати не міг... Що через декілька хвилин, Наступить час для перемотки. Не треба людям всім обробки. Вони без цього ледь живі. Цю матрицю не розірвати, Хоч дуже хочеться сказати... Все те, що наболіло дуже, Ти не розкажеш мені, друже. Віки ідуть, а ти не знаєш, Що в світі коється сьогодні. Для тебе перемотка - свято, Для тебе перемотка - сум.
2021-05-05 08:56:56
11
0
Інші вірші поета
Присвячено Україні! "Квітка " Вікно Монолог Душі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9019
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4306