Що вона знала про нього?
Що вона знала про нього?! Багато. Особливо, враховуючи те, що вони незнайомі. Він просто жив у сусідній кімнаті, Ховаючи серце своє за стіною. З ним у кімнаті жив спортмен і зануда, І він тікав звідти подалі. Гуляв по місту, рахував секунди Того часу, що на очах минає. Потім заходив в кав'ярню, кожного разу в іншу. Хотів замовити каву, але завжди виходив ні з чим. Намагався не звертати уваги на жорстокий світ, А потім вертався в кімнату і знову жив як всі.
2022-11-04 18:15:09
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Мені сподобалось.
Відповісти
2022-11-04 19:58:12
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Щиро рада. ✨
Відповісти
2022-11-04 20:00:44
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2579
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1224