Фото
Мілена_Мі
Фото-нетлінна історія, Якою треба дорожити. Все можна забути, Та картинку не змінити. Вона лишить по собі слід великий, Про те, що дуже давно колись було. І нагадає про все на світі, Ти озирнешся- це лиш сон. Так дивно, вона вертає нас в минуле, А потім повертає у реаль. І іноді так сумно стане раптом, Така собі неуловимая печаль. Ця фотоплівка, залишена на пам'ять, Не перестане душу гріть твою. Бо якщо фото зроблено без фальші, То це велика рідкість у бою. ~Мілена~
2021-04-15 09:55:49
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Мілена_Мі
@Сандра Мей Так, це задумка. Але "невловимий смуток" теж підходить💯
Відповісти
2021-04-15 12:51:39
1
Lelyana_ art
Мені чомусь цей вірш нагадав пісню "Старі фотографії" Скрябіна, аж ностальгія з'явилася ✨.
Відповісти
2021-08-04 20:49:42
Подобається
Мілена_Мі
@Lelyana_ art Так🥰
Відповісти
2021-08-05 04:53:27
Подобається
Інші вірші поета
"Дружба" Монолог Душі Подих Часом звикаємо..
Інші поети
Kim Yunlee
@kim_yun_lee
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4701
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10144