Про книги...
Беру у руки книгу й починаю, Я мандри в світ незвіданий для мене. Так серце швидко-швидко калатає, Коли торкався до неї. Ці сторінки наповнені глибоким, Чимось, що варте нашої уваги й визнання. А запах аркушів і тихий їхній шелест... Все це рідко зустрінеш навмання. Бо всім давно важливий стан " у мережі ", І зручно стало " Бути популярним". А книги хай валяються у шафі, Гниють хай золота склади. Для того, хто без очей любить читати Відкриваються всі завіси. Та істина хоч і фатальна, Від неї нікуди дітись. Я й досі збагнути невсилі, Яку магію містять книги?! Ти можеш поринути в вимір, І прожити там різні події. І відчувати райдугу емоцій, Щось зрозуміти чи чомусь навчитись. Ми ніби раз живемо, Та читавши – живемо незлічимо.
2021-08-15 17:21:22
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lelyana_ art
Чудовий вірш ☺️
Відповісти
2021-08-15 18:28:29
1
Мілена_Мі
@Lelyana_ art Дякую🙏
Відповісти
2021-08-15 18:38:17
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2811
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2002