Про книги...
Беру у руки книгу й починаю, Я мандри в світ незвіданий для мене. Так серце швидко-швидко калатає, Коли торкався до неї. Ці сторінки наповнені глибоким, Чимось, що варте нашої уваги й визнання. А запах аркушів і тихий їхній шелест... Все це рідко зустрінеш навмання. Бо всім давно важливий стан " у мережі ", І зручно стало " Бути популярним". А книги хай валяються у шафі, Гниють хай золота склади. Для того, хто без очей любить читати Відкриваються всі завіси. Та істина хоч і фатальна, Від неї нікуди дітись. Я й досі збагнути невсилі, Яку магію містять книги?! Ти можеш поринути в вимір, І прожити там різні події. І відчувати райдугу емоцій, Щось зрозуміти чи чомусь навчитись. Ми ніби раз живемо, Та читавши – живемо незлічимо.
2021-08-15 17:21:22
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lelyana_ art
Чудовий вірш ☺️
Відповісти
2021-08-15 18:28:29
1
Мілена_Мі
@Lelyana_ art Дякую🙏
Відповісти
2021-08-15 18:38:17
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11532
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2587