Присвячено Україні!
Привіт, Україно! Тобі вже тридцять. Хотілося б тебе привітати. Всі свою любов до тебе показують, як вміють. Мені теж є що сказати. За що полюбила тебе, Україно?! Не тільки за те, що ти рідна земля. Не тільки за гори, і за полонини, Не тільки за ріки , і за моря. І не лише за смачну традиційну кухню. Полюбила Я тебе. І пісні твої милі, Не раз заколисували мене. Ти припала мені аж до душі. Я люблю тебе за різне. Ти чаруєш усіх і даєш знання, Що на досвіді знаєш барвистому. Ти багато всього за роки прожила, Були перемоги і невдачі. Але ти все-одно не здавалась і йшла, Показуючи надію й удачу. Ти була непохитна і тримка, Навіть, коли на колінах. Коли всі дивилися тільки вниз, Твої очі шукали проміння . І ми, твої діти, ще зовсім малі, Багато чого зрозуміти нам важко. У кожного є свої таємниці, І нам обходиться тяжко. Ми справді прагнемо в унісон, З братами І сестрами жити. І творити на рідній землі кораблі, Відпускаючи в буйний вітер. Ти була, і ти є ,і ти будеш завжди. Й не важливо, хто про що гомонить Просто щиро бажаю тобі добра, Кожну- кожнісіньку мить.
2021-08-24 04:41:09
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
💙💛🌺🌺🌺Україна понад усе!!! Слава Україні!!! Слава нації!!! 🇺🇦 Вірш бомба!!!💙💛
Відповісти
2021-08-24 20:32:57
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Героям Слава!!!! Дякую🙏 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Відповісти
2021-08-26 07:17:32
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8234
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3866