Потяг...
Мілена_Мі
Залізничний вокзал вже чекає, Новий шанс для різних людей. І не раз направляє, Куди рухатися кожен день. Ти біжиш, аби встигнути сісти І поїхати аж до серця. Але час невпинно стікає, Кроки треба робити ширші. Ти біжиш і вже вбачаєш, Що от-от потяг рушить із місця. І останній вагон наздоганяєш , Дуже важко туди влізти. І ти вже сидиш у плацкарті, В оточенні незнайомців. І ти щиро чекаєш зупинки, Ніби все вирішує доля. І ти їдеш, і так чекаєш, Тої миті, що зміни приведе. Та шкода, що забуваєш, Потребу збудувати себе.
2021-08-10 17:58:03
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
@Alexey Belomestnov Дякую🙏
Відповісти
2021-08-11 07:59:17
1
Lelyana_ art
Метафорична поезія 😍
Відповісти
2021-08-11 18:13:06
Подобається
Інші вірші поета
Фото Про книги... Віра. "Квітка "
Інші поети
JESS Rose fortune
@rosefleurfortune
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2177
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1486