Час 29.01.22 (переклад)
Деміра Рейн
час приносить лиш біль, стрілка секундна рве циферблат. у часу є одна ціль, колись когось у тебе забрать. час приносить лиш смуток, стрілка хвилинна рве циферблат. час не дозволить забути, тих, кого зумів відібрать. час приносить збиток, стрілка годинна рве циферблат. час нас усіх жадає убити, тому живи тут і зараз. __________ переклад старого віршу, шкода, що актуальність ніколи не згасне.
2023-02-24 20:39:53
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ірина Велика
Не треба шкодувати, що "актуальність цього не згасає" . Ніщо не вічно. Треба тішитись з того що цей закон життя - усвідомлений. Маємо навчитися цінувати час, а не дорікати на нього.) 🌷Дякую за вірш.
Відповісти
2023-02-25 07:34:40
1
Інші вірші поета
ДИХАТИ У вікнах по місту люди люблять життя... Чи зможеш ти ? не свято
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11156
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1538