Выгоревшая
Мир сгорел, и я вместе с ним. Посмотри, выгорает моя середина. Что ты сделал? Нет, себя не вини... В этом единодушно моя причина. Посмотри, я выгорела дотла, Догорают мои чёртовы строчки, Те, что когда-то посвящала тебе я; Боясь быстротечной любви просрочки. Мой мир сгорел, я не сохранила пепел, Эти жалкие остатки исчезли куда-то. Их развеет холодный серверный ветер, Чтоб я не смогла собрать их обратно. Посмотри, мне не больно; выгоревшая я, Во мне больше нет ни сердца, ни души. Погоди, пока сотлею я вся до конца, Ведь ещё по одинокие клетки живы. Мой мир сотлел, и в нём серая пустота, Я не пытаюсь что-то там возрождать. Да и ты, поверь, всё же зря, Нам не вернуть наш мир назад.
2021-04-14 14:18:00
16
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4738
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2666