ДРОТИ

Деміра Рейн

Дроти ріжуть небо на рівні частини, Кидаючи тінь свою до землі, Сонце сідає за край щохвилини, Гасячи пожовклі осінні листки. Дроти мерехтять секунди останні, Хвилюються з вітрем в один його такт. І мокнуть дощем — сіріють прощально, Коли люди кажуть, що приходить зима. Дроти замерзають, навіть при плюсі, Бояться зірватись, тримаються з сил, Їм би лише, хоч раз дотягнутись, Торкнутись, щоб аж заіскрилося все. Дроти обриваються холодною весною, Тоді, як здається усе ожива, Дроти — це як ніби - ми із тобою, Де наші життя — це та сама весна. 06.09.22 _______________________ Посилання на відео Reels на вірш «Дроти»: https://www.instagram.com/reel/CjLF8QrKu8U/?igshid=YmMyMTA2M2Y=

2022-10-01 13:58:23

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Деміра Рейн

Дякую ♥️

Відповісти

2022-10-01 14:06:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12497

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5871