...
я втомилась, мені боляче, знаєш... я хочу назад, повернутись туди, де нічого немає... я здалась, бо сьогодні похолодало... минуле бентежне, але мені понад усе його не вистачає. мені знову болить, очі скляніють... я простила усіх, я молю небо, лише б вони мене також простили. дерев'яне обличчя, з ним так важко всміхатись, але ж чере силу, можна потерпіти, щоб дивним не здатись. 24/03/23
2023-03-29 08:29:48
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хонна
Ох, як точно Ви описали мене, котрим я був приблизно місяць назад, як раз під час напису цього вірша)
Відповісти
2023-07-23 15:22:20
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2694
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2024