RED

Деміра Рейн

А знаєш, війна носить червоне, таке як дитяча кров, Таке, як начиння калини, де зернятко — не значить любов. Війна — червоне залізо, розпечене в душах людей, Життя, чиїх, усіх рідних, забрала в один лише день. А знаєш, війна — червона фарба, що не змиють навіть дощі. Така, ніби зовні безбарвна, а в середині червоні плями. Війна носить червоний одяг, який я тепер не вдягну, У мене відраза до нього, все через цю безглузду війну. А знаєш, війна — квітка маку, яку я любила ще до, В якої «прострелена» серединка, нагадування болю цього. Війна принесла нам цих квітів, безкрайні-безкрайні поля, Батьків не зустрінуть діти, вони тепер в різних світах. 30.03.22

2022-10-07 19:35:50

9

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Деміра Рейн

@Джавелін ꑭ Байрактарович дякую) але завершувати кар'єру поета не варто 🤭

Відповісти

2022-10-07 19:41:30

1

Антон Шаталов

Який я раз згадую про Бога, але не можу зрозуміти тих творчих особистостей, що збирають усі свої сили в кулак і пишуть про надзвичайно гостру тему війни. Я заздрю вам усім, адже із 24 числа, я не зміг написати жодного вірша про клятий рашистський танок на нашій землі. (я візьму це в блог)

Відповісти

2022-10-21 19:00:13

1

Деміра Рейн

@Антон Шаталов розумію, писати про те, що саме зараз є реальністю - важко, але саме так я вивільняю той біль, що приносить війна

Відповісти

2022-10-21 19:03:25

1

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5070

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12682