Світанок
Деміра Рейн
Обирай для себе колір , Білий , жовтий чи червоний , І не важливо він який , Цей світанок буде твій . Обирай стежину ту , Вже протоптану , легку , Що тебе росяним ранком , Приведе у світ світанку . Обирай для себе колір , Стиглий , спілий чи бузковий , Обирай як літа смак , Тільки ти запам'ятаєш так , Обираєш як творити , Та як правильно чинити , Як чудово скласти вірш , Щоби був чимдуж гарніш . Обрирай мені слова , Які хочу почути я , Обирай коли і де , Ми зустрінемося ще . Обирай чи сильно любиш , Та чи завжди зі мною будеш , Що обрав те і ціни , Бо обрав раз на завжди .
2020-08-09 06:26:54
6
0
Інші вірші поета
Ти любиш дивитись на захід... ЗАРАЗ ІСНУВАННЯ МОЯ ЛЮБОВ — СИЛЬНІШЕ ВІЙНИ
Інші поети
Black Hole
@Black_Hole
Baekhyun
@yoona_Novels
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1822
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11156