ПАНАЦЕЯ

Деміра Рейн

Дванадцять відсотків зарядки, навушники, телефон — панацея... Вмикаю на всю, до розриву, щоб забути, хто я і де я. Щоб забути, про своє існування, бо як же набридло воно, Й ця реальність, й ця віра у краще — мені так уже допекло. Година уже двадцять третя, а може і більше, не знаю, Я втратила рівновагу, а разом з нею і плинність часу. Щодня геть усе набридає, я хочу закритись у тиші. Не лікує нас час, а вбиває, ми за нього тепер не сильніші. Згасають відсотки життєві, один за одним — штабелями. Ти мріяв прожити роки, а Бог фіксував це як днями. Вже завтра їх точно не буде, не буде вже так, як ти звик. А опісля — все знову забудуть, як згодом забудуть і всіх.

2022-12-28 08:47:24

Інші вірші поета

... temporary ХОЛОДНИЙ ГРУДЕНЬ Люблю тебе

Інші поети

Lou

@TomatoSoup

White_Fox_

@White_Fox_

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2944

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5095