Поки ти лише чай допиваєш...
Майже ранок, на годиннику п'ята, прокидаєшся, вариш чай. Їх, в той час, накриває арта, попадаючи прямо в бліндаж. Свище чайник, вода закипіла, дістаєш свій улюблений чай, А у них розривається міна, прямо на їхніх очах. Береш чашку свою щербату, наливаєш по вінця кип'яток. В одного ногу порвато, а двох інших геть посікло. Кладеш цукор, останній пакетик, і помішуєш лошкою повільно. А його ратують турнікетом, бо тих двох рятувати вже пізно. Надпиваєш злегка, бо гаряче, читаєш стрічку новин. Його намагаються евакуювати, як і тіла його побратимів. Допиваєш до середини чай, до кінця лише два ковтки, Він прибув у найближчий шпиталь, не вдалось врятувати ноги. На годиннику п'ята тридцять, бачиш, потроху світає. Хтось загинув, а когось покалічено, поки ти лише чай допиваєш... 17.08.22
2022-10-07 19:54:33
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13256
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5800