ІСНУВАННЯ
А ти летиш забрати чиєсь життя, чиєїсь матері, дитини чи тата, Зруйнувати чиюсь квартиру, чи разом з нею геть усіх забрати. А ти летиш хоча і без крил, а тебе ж називають крилатою, Твоя мета - зруйнувати ціль, на наше життя начхати. Якби ж ти лише душу мала, тоді ти би точно почула мене, Ти би нас тоді не вбивала, десь у полі впала б і все. Але ти лиш шматок заліза, і тобою керують вони, Ті, що хочуть бути грізним, бо забули, як бути людьми. А ти летиш десь поза хмарами, а я секунди рахую в думках, Час від часу собі промовляючи — тільки б цього разу не до нас. Я вимолюю собі день життя, допоки знову тривога не завиє. Наше існування — цинічна гра, де щоразу хтось один помирає.
2022-10-25 22:12:21
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Деміра Рейн
@Джавелін ꑭ Байрактарович ахах люблю пописати вночі і навіть щось опублікувати😆
Відповісти
2022-10-25 22:21:45
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2615
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1666