ІСНУВАННЯ
Деміра Рейн
А ти летиш забрати чиєсь життя, чиєїсь матері, дитини чи тата, Зруйнувати чиюсь квартиру, чи разом з нею геть усіх забрати. А ти летиш хоча і без крил, а тебе ж називають крилатою, Твоя мета - зруйнувати ціль, на наше життя начхати. Якби ж ти лише душу мала, тоді ти би точно почула мене, Ти би нас тоді не вбивала, десь у полі впала б і все. Але ти лиш шматок заліза, і тобою керують вони, Ті, що хочуть бути грізним, бо забули, як бути людьми. А ти летиш десь поза хмарами, а я секунди рахую в думках, Час від часу собі промовляючи — тільки б цього разу не до нас. Я вимолюю собі день життя, допоки знову тривога не завиє. Наше існування — цинічна гра, де щоразу хтось один помирає.
2022-10-25 22:12:21
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Деміра Рейн
@Джавелін ꑭ Байрактарович ахах люблю пописати вночі і навіть щось опублікувати😆
Відповісти
2022-10-25 22:21:45
1
Інші вірші поета
Ти знаєш смерть в синьо-жовтих очах Погода — війна До лісу ...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2518
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1575