Time

Деміра Рейн

Час забирає все за собою , Спогади , думки , і навіть людей . Час по життю проходить стіною , Тоді коли все вже в житті не окей . Час нас руйнує , тихо підкравшись , Тоді , як здається , застигло все, А він відступить когось вже забравши , Але для тебе час далі іде ... Час забирає , все те що маємо , Те , що цінніше , мабуть , понадусе , Тоді здається ми знову вмираємо . Але для нас час ще все-таки іде .... Коли вже нікого поряд не має , Того , хто був з тобою завжди . Тоді й здається , час вмирає , Але ти із своїм ще живи ... Коли вже нікого й ніщо не вернути , Здається , що час твій таки прийшов , Тоді із полегшенням можеш здихнути , Ти домігся того , до чого йшов ....

2020-08-17 20:57:22

10

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Деміра Рейн

Дякую .😊

Відповісти

2020-08-18 16:14:52

1

Деміра Рейн

@Boanerge Спасибі . І Вам також всього найкращого .❤️

Відповісти

2020-08-24 20:05:20

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4805

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1503