Ти любиш дивитись на захід...
Деміра Рейн
Ти любиш це листя опале? Ти любиш це небо холодне? Нам вічно життя цього мало. Як пташкам у клітках — свободи. Ти любиш, коли ми не поряд... Я знаю, не смій обілятись, Хай краще вже правду говорять, Ті, хто хотів знов збрехати. Ти любиш, когось - не людей. Бо люди не стануть людьми, Ти навіть не любиш себе, Ти ж бо мізантроп у душі. Ти любиш дивитись на захід, І бачити схід там уявний, Ти любиш лиш мить і це правда, Бо ти там живий, я це знаю...
2022-10-18 14:30:08
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Деміра Рейн
@Лілія Гулик дякую
Відповісти
2022-10-18 16:40:51
Подобається
Антон Шаталов
Вельми цікаве слово людина) Для біолога - це живий організм, а от для поета - скарбниця, що переповнена високими моральними цінностями.
Відповісти
2022-10-21 18:54:32
1
Деміра Рейн
@Антон Шаталов і для них, ніколи не буде вичерпаною
Відповісти
2022-10-21 18:55:36
Подобається
Інші вірші поета
Поки ти лише чай допиваєш... Люблю тебе 4308 Раз і назавжди !
Інші поети
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2286
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2233