Дурень

Veronа

Перший сніг, або просто згустки кристалізації води, Фантазерам не зрозуміти мого реалізму. Краще так, аніж читати сухі книжки, Що налаштовують на хвилю песимізму. Змарнілі думки, що втомилися від стін заперечностей. Я б злетіла у вись, але стеля низько. Залишається ковтати повітря, закінчується кисень фактично цей, Завершення простору часу вже зовсім близько. Залишатись особистістю, ніби кредо кожного сильного, В очах затримались сльози, а на обличчі краще залиш посмішку. Не кричи коли побачиш дух вільного, Це не те що тобі здається, дурнику. Дурень той, хто не бачить реальності, хто ховається за своїми потребами, І оцінювати потрібно не жадністю, та й оцінювати не слід. Ми заручники власної свідомості, і живемо ми паралелями, За таким способом існування не уникнути бід. (Збірка "Перші сторінки юності")

2018-07-01 15:14:53

Інші вірші поета

Хлопчик з інтернету А що ти називаєш "щастям"? Мій кошмар Йому 16

Інші поети

Леді Ірина

@Lady_Iruna

MaggieB

@MaggieB

Sera Swing

@Seraloe

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4701

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15721