Дурень

Veronа

Перший сніг, або просто згустки кристалізації води, Фантазерам не зрозуміти мого реалізму. Краще так, аніж читати сухі книжки, Що налаштовують на хвилю песимізму. Змарнілі думки, що втомилися від стін заперечностей. Я б злетіла у вись, але стеля низько. Залишається ковтати повітря, закінчується кисень фактично цей, Завершення простору часу вже зовсім близько. Залишатись особистістю, ніби кредо кожного сильного, В очах затримались сльози, а на обличчі краще залиш посмішку. Не кричи коли побачиш дух вільного, Це не те що тобі здається, дурнику. Дурень той, хто не бачить реальності, хто ховається за своїми потребами, І оцінювати потрібно не жадністю, та й оцінювати не слід. Ми заручники власної свідомості, і живемо ми паралелями, За таким способом існування не уникнути бід. (Збірка "Перші сторінки юності")

2018-07-01 15:14:53

Інші вірші поета

Несказані слова Це просто ніч Сумніви Мій кошмар

Інші поети

Chris

@khristina_khmelivska

Олена Корун

@Olena_Korun

-Rayures

@Catalina_P

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17017

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13498