Щасливі
Розбиті вікна, сльози, відчай, Розбиті долі, серця, сподівання, Після гіркої правди важко пити теплий чай, Кому потрібне ваше кульгаве і нікчемне кохання?.. Я вірю, вітер змін вже зовсім близько, колись і на моїй вулиці музика заграє. Змушувати кохати так безглуздо, я дочекаюсь свого, не полечу за байдужим. Так важко забути очевидне, але знаю, хто сильний духом, відпускає. Я благаю не йди, я впаду на коліна, я слабка, тож пробач мене, друже.. Ти не друг мені, ворог, сама в цьому винна, Я дозволила серцю закохатись у вже щасливого. Ти холодний, накриваєш мене, мов лавина, В той момент, коли мрію про дотик, ти чекаєш жахливого. Я повинна хоча б здаватись щасливою, ти не мусиш бачити мої страждання, Тобі краще не знати що я відчуваю, яку біль, які муки мене не пускають. Я не бачу той світ, що обіцяв бути наповнений коханням, Я ридаю, а в цей час мої мрії тікають. А я буду щаслива, наперекір усьому, хай без тебе, але буду. Моє життя не закінчиться на одній лиш поразці, Настане час і мені вдасться, я все це забуду, Все в минулому залишиться, а я буду щаслива з ним, як в казці. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:19:23
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5152
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12624