Щасливі
Розбиті вікна, сльози, відчай, Розбиті долі, серця, сподівання, Після гіркої правди важко пити теплий чай, Кому потрібне ваше кульгаве і нікчемне кохання?.. Я вірю, вітер змін вже зовсім близько, колись і на моїй вулиці музика заграє. Змушувати кохати так безглуздо, я дочекаюсь свого, не полечу за байдужим. Так важко забути очевидне, але знаю, хто сильний духом, відпускає. Я благаю не йди, я впаду на коліна, я слабка, тож пробач мене, друже.. Ти не друг мені, ворог, сама в цьому винна, Я дозволила серцю закохатись у вже щасливого. Ти холодний, накриваєш мене, мов лавина, В той момент, коли мрію про дотик, ти чекаєш жахливого. Я повинна хоча б здаватись щасливою, ти не мусиш бачити мої страждання, Тобі краще не знати що я відчуваю, яку біль, які муки мене не пускають. Я не бачу той світ, що обіцяв бути наповнений коханням, Я ридаю, а в цей час мої мрії тікають. А я буду щаслива, наперекір усьому, хай без тебе, але буду. Моє життя не закінчиться на одній лиш поразці, Настане час і мені вдасться, я все це забуду, Все в минулому залишиться, а я буду щаслива з ним, як в казці. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:19:23
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1653
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2602