Як добре, що ти не читаєш віршів
Дай напитись тобою і щоб до оскоми
Дай відчути тебе, як сукню шовкову
Не пускай мене, а цілуй аж до стоми,
Хай хоч летітиме обертом все навколо.
Викради серце, як професійний злочинець.
Намалюй крила, як вже крилатий художник.
Розбий, як тонесеньке скельце, усі мої стіни.
Й тоді коли впаду безсила, хай зчезне мій страх, як і біль вже зник.
Я вірю і змушена сподіватися вкотре, як добре, що ти не читаєш віршів.
Сказав би дитина і нічого не знаю.
Сміявся б мабуть, або ж все зрозумів
Занадто все швидко, я мабуть вже марю.
Я піду, вже назовсім залишу у спокої твій дорослий й чужий мені світ.
Останні дні я бачу твою посмішку, востаннє обійму.
Не для мене ти, обіцяй не з'являтись у снах і думках моїх.
Чому закохалась саме в тебе я, чому?
(Збірка "Ночі")
2018-08-22 17:06:39
5
0