Відчай
Пронизливий вітер, все тіло покрилося мурашками,
Холодний, жорстокий дощ, приховує сльози.
Тіло тремтить, а мені зовсім не холодно, я б полетіла пташкою.
Такий настрій, коли повертаються погані звички, душа стає кривавим, знівеченим полотном.
Посмішка замість сліз, скло приховує зраджені очі,
Хай світшот із смайликами приховує тугу.
І вже нічого не потрібно, я вже нічого не хочу,
Сама замалюю коректором чорну життєву смугу.
Мені вже продадуть сигарети, хоча знаю - це шкідливо.
От би знайти сірник або хоча б запальничку.
Ціль - приховати обличчя за маскою, за туманним димом,
Вже нема для кого себе берегти, лечу, не відчуваючи шаленого відриву.
Я вбита, хоча в мені ще б‘ється серце, душа розлетілась, розщепилась, випарувалась,
Алкоголь розв‘язав язик, дозволив сказати все, що залишилось в мені.
Кажуть, душа вічна, моя ні, вона самознищилась,
А якби залишилась, то потопила її або спалила б сама у вогні.
Нехай хтось скаже, що бездушна і безсердечна, без совісті чи співчуття,
Мою любов пожерло нещастя, а душу розтоптали так без честі.
Хай розкажуть, що ні сорому, ні гордості, читатимуть нотації на тему: “що таке життя“
Вже байдуже, я мертва.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:21:34
3
0