Вірші
Всі
Ходи до мене, нічко темна
Ходи до мене, нічко темна,
спокутуй всі мої гріхи..
І не зламай мої хиляві ребра,
та й не кажи, що виправить лиш церква,
або ж обіцяні шляхи.
Можливо свічка вже почервоніла,
як те опале листя восени..
"Правічна липа палко стугоніла,
твоя душа вогнисто оп'яніла.."
- шепочуть мені терени.
"Пробач мені" - й тремтить рука..
"і мною скоєне останньої зими."
Невже кінець останнього рядка?
Та горло кожне слово обпіка,
плеча торкнулись янголи німих.
20.05.2024
3
0
86
А "Я" не проти, що "ВОНА" така
Я не проти перетворити на вино,
кожен сантиметр слідів її вологих на піску.
Аби вона знову відчинила двері,
я б, мабуть, записав на плівку її саме таку..
якою пам'ятаю.
І я не проти створити нове покоління,
що буде зростати на її віршах.
Аби вона вдягнула те взуття, 39-го,
щоб я дізнався,
з чого складається її душа.
Не маю заперечень спалити всі мости, театри та споруди,
до яких ступала її нога.
І хто ці всі малознайомі люди?
Серед яких вона і досі почувається одна.
Та зберігала МОЇ листи в СВОЇЙ маленькій сумці,
на кожному концерті саркастично їх чита,
що навіть Я ловлю себе на думці -
навіки, і до скону … не моя.
У неї в жилах ллється віскі, цигарки та пост-модерн,
мабуть, бездушна, дика, та п'янка.
Мені до скроні завжди підставляла револьвер.
А “Я” не проти, що “ВОНА” така.
21.05.2024
3
0
94
торкнись
торкнися вуст моїх тендітно
нехай незграбно
нехай нахабно
мені так важко, так самітно
але душі торкатися не варто
торкнися рук моїх магнітно
нехай звабно
нехай ганебно
тримайся за мене гранітно
але душі торкатися даремно
торкнись тепер
торкнися потім
іноді страшенно
іноді смиренно
торкнись химер
торкнися плоті
це нескінченно
це блаженно
22.05.2024
3
0
84
