Ходи до мене, нічко темна
Морана Біла
Ходи до мене, нічко темна, спокутуй всі мої гріхи.. І не зламай мої хиляві ребра, та й не кажи, що виправить лиш церква, або ж обіцяні шляхи. Можливо свічка вже почервоніла, як те опале листя восени.. "Правічна липа палко стугоніла, твоя душа вогнисто оп'яніла.." - шепочуть мені терени. "Пробач мені" - й тремтить рука.. "і мною скоєне останньої зими." Невже кінець останнього рядка? Та горло кожне слово обпіка, плеча торкнулись янголи німих. 20.05.2024
2024-05-22 17:34:45
3
0
Інші вірші поета
Чи можна журбою прикрити печаль? Сердечні крила торкнись Я думаю в іншому порядку слів
Інші поети
Stormi Vega
@stormivega
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1552
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4919