А "Я" не проти, що "ВОНА" така
Я не проти перетворити на вино, кожен сантиметр слідів її вологих на піску. Аби вона знову відчинила двері, я б, мабуть, записав на плівку її саме таку.. якою пам'ятаю. І я не проти створити нове покоління, що буде зростати на її віршах. Аби вона вдягнула те взуття, 39-го, щоб я дізнався, з чого складається її душа. Не маю заперечень спалити всі мости, театри та споруди, до яких ступала її нога. І хто ці всі малознайомі люди? Серед яких вона і досі почувається одна. Та зберігала МОЇ листи в СВОЇЙ маленькій сумці, на кожному концерті саркастично їх чита, що навіть Я ловлю себе на думці - навіки, і до скону … не моя. У неї в жилах ллється віскі, цигарки та пост-модерн, мабуть, бездушна, дика, та п'янка. Мені до скроні завжди підставляла револьвер. А “Я” не проти, що “ВОНА” така. 21.05.2024
2024-05-22 16:46:37
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2192
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13296