А "Я" не проти, що "ВОНА" така
Я не проти перетворити на вино, кожен сантиметр слідів її вологих на піску. Аби вона знову відчинила двері, я б, мабуть, записав на плівку її саме таку.. якою пам'ятаю. І я не проти створити нове покоління, що буде зростати на її віршах. Аби вона вдягнула те взуття, 39-го, щоб я дізнався, з чого складається її душа. Не маю заперечень спалити всі мости, театри та споруди, до яких ступала її нога. І хто ці всі малознайомі люди? Серед яких вона і досі почувається одна. Та зберігала МОЇ листи в СВОЇЙ маленькій сумці, на кожному концерті саркастично їх чита, що навіть Я ловлю себе на думці - навіки, і до скону … не моя. У неї в жилах ллється віскі, цигарки та пост-модерн, мабуть, бездушна, дика, та п'янка. Мені до скроні завжди підставляла револьвер. А “Я” не проти, що “ВОНА” така. 21.05.2024
2024-05-22 16:46:37
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3827
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10868