Коли ми втрачаєм любов...
Настя Плюхина
Коли ми втрачаєм любов, Свою, справжню, надійну, Ми забуваєм про себе, І згадуєм минулі дні, В яких кружляли як у сні. Вони наче маревом оповиті. Коли забувши про все Ми по бульварах ходили, Втопали у місті нічнім, І над будинками, хмарами, небом Летіли ми наче птахи. Здіймались, щоб впасти на землю. Розбитись і душу розбити. Тоді ми були володарі світу. Тоді ми були королі. А зараз - нічого. Ми впали. Три тисячі миль над рівнем неба. Тепер,як ніколи, відчули ми біль.
2019-04-08 10:35:02
1
0
Інші вірші поета
Вона стояла, слухала весну (Лесі Українці) Ловець снів Спогади. (Пейзаж) Вірш для вбивці
Інші поети
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8718
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4662