Коли ми втрачаєм любов...
Коли ми втрачаєм любов,
Свою, справжню, надійну,
Ми забуваєм про себе,
І згадуєм минулі дні,
В яких кружляли як у сні.
Вони наче маревом оповиті.
Коли забувши про все
Ми по бульварах ходили,
Втопали у місті нічнім,
І над будинками, хмарами, небом
Летіли ми наче птахи.
Здіймались, щоб впасти на землю.
Розбитись і душу розбити.
Тоді ми були володарі світу.
Тоді ми були королі.
А зараз - нічого.
Ми впали.
Три тисячі миль над рівнем неба.
Тепер,як ніколи, відчули ми біль.
2019-04-08 10:35:02
1
0