Вірші
Спогади. (Пейзаж)
Остання ніч.
Останній час, коли ми ще щось зможем.
Остання мить для усіх нас,
що серце нам тривожить.
І хвилі розбивають вщент,
чи то каміння, чи себе,
І місто небо забавляє.
По морю місяць тихо йде,
І ковш великий зорі виливає.
Останній захід, запах, звук
від яких кров заграє,
Останній шторм, останній гук,
Який в думках кружляє.
Останній камінь, гори, річка,
Які закарбувались тут.
В думках і серці. Наче кінострічка.
І ти не вирвешся зі спогадів прекрасних пут.
А я й не хочу. Мене у дім не тягне.
Лиш хочеться залишити момент.
Такий щасливий, лагідний, крилатий,
Який колись розіб'є серце вщент.
5
3
448
Вона стояла, слухала весну
(Лесі Українці)
Їй усміхалось все:
весна, природа, вітер, квіти.
Не посміхались їй
лиш доля та життя.
Не маючи розради ніучому
вона кохалася з весною.
Та їй співала, листом шелестіла, квітками пахла, дзюркала струмком.
А та розповідала про реалії життя,
про біль та смуток, старість та...ніщо.
І так з душі ніби скидала камінь шукаючи розраду й відповіді знов.
А та чекала. Слухала, мовчала, чекала, поки слово їй дадуть.
І ось дали.
І тут же забринчала.
Бринчить вона.
Нема їй тиші.
"Про молодощі, радощі, надії"
співала пісню про любов.
Співала.
Вірніше,смуток й ностальгію повертала.
Про нездійсненні мрії
пісні переспівала.
Та все ж відрадно.
На душі тепліє.
Та я одного не візьму:
"Навіщо я стояла і слухала весну?"
2
0
513
Ловець снів
На горісі висить ловець снів
І вітер його розвіває поволі.
Які сни, таємниці в собі він ховає?
Що знає він?
Які сновидіння були
в старого убивці?
Про самовбивство? Людей?
Чи про невдалу любов?
Питань тисячі у моїй голові,
А чи були вони у нього тоді?
Не знає ніхто.
Та от тільки одне запитання: навіщо?
Навіщо висять на горісі ті сіті?
Чи не для рибалки на сни?
Чи зачіпка це, чи просто так?...
Захотілось!
Так, захотілось. Ну звісно.
Так думає наш шериф.
А я знаю, я вірю!
Не самовбивство. Ні. Вбивство.
Але чиї ж тоді руки убили?
Хіба не мої?
Хіба не я його вбила?
Та хто зна.
Ніхто.
Тільки досі висить той ловець.
Мій ловець снів.
Бо я знала і він знав,
Що я - його мрія.
Лиш сон і кошмар.
1
0
454
Вірш для вбивці
Ти - вбивця!
Вмирай спокійно
І старий Румпельштільцхен зберігатиме спокій твій.
Чекай!
Поки Бог або Смерть
розгорне твій життєвий сувій.
Надійся!
Що в пеклі для тебе
приготують муки м'ягкі.
Старайся!
Прожити благочестиво
свої останні дні.
Відчуй!
Лезо Смерті
на серці, га горлі твоїм.
Покайся!
Та пізно...
Вже враховані два дні твої.
4
0
498
Коли ми втрачаєм любов...
Коли ми втрачаєм любов,
Свою, справжню, надійну,
Ми забуваєм про себе,
І згадуєм минулі дні,
В яких кружляли як у сні.
Вони наче маревом оповиті.
Коли забувши про все
Ми по бульварах ходили,
Втопали у місті нічнім,
І над будинками, хмарами, небом
Летіли ми наче птахи.
Здіймались, щоб впасти на землю.
Розбитись і душу розбити.
Тоді ми були володарі світу.
Тоді ми були королі.
А зараз - нічого.
Ми впали.
Три тисячі миль над рівнем неба.
Тепер,як ніколи, відчули ми біль.
1
0
421
