Настя Плюхина
@myasizm
Живу как хочу и не подчиняюсь правилам, но создаю новые.
Вірші
Спогади. (Пейзаж)
Остання ніч. Останній час, коли ми ще щось зможем. Остання мить для усіх нас, що серце нам тривожить. І хвилі розбивають вщент, чи то каміння, чи себе, І місто небо забавляє. По морю місяць тихо йде, І ковш великий зорі виливає. Останній захід, запах, звук від яких кров заграє, Останній шторм, останній гук, Який в думках кружляє. Останній камінь, гори, річка, Які закарбувались тут. В думках і серці. Наче кінострічка. І ти не вирвешся зі спогадів прекрасних пут. А я й не хочу. Мене у дім не тягне. Лиш хочеться залишити момент. Такий щасливий, лагідний, крилатий, Який колись розіб'є серце вщент.
5
3
454
Вона стояла, слухала весну (Лесі Українці)
Їй усміхалось все: весна, природа, вітер, квіти. Не посміхались їй лиш доля та життя. Не маючи розради ніучому вона кохалася з весною. Та їй співала, листом шелестіла, квітками пахла, дзюркала струмком. А та розповідала про реалії життя, про біль та смуток, старість та...ніщо. І так з душі ніби скидала камінь шукаючи розраду й відповіді знов. А та чекала. Слухала, мовчала, чекала, поки слово їй дадуть. І ось дали. І тут же забринчала. Бринчить вона. Нема їй тиші. "Про молодощі, радощі, надії" співала пісню про любов. Співала. Вірніше,смуток й ностальгію повертала. Про нездійсненні мрії пісні переспівала. Та все ж відрадно. На душі тепліє. Та я одного не візьму: "Навіщо я стояла і слухала весну?"
2
0
519
Ловець снів
На горісі висить ловець снів І вітер його розвіває поволі. Які сни, таємниці в собі він ховає? Що знає він? Які сновидіння були в старого убивці? Про самовбивство? Людей? Чи про невдалу любов? Питань тисячі у моїй голові, А чи були вони у нього тоді? Не знає ніхто. Та от тільки одне запитання: навіщо? Навіщо висять на горісі ті сіті? Чи не для рибалки на сни? Чи зачіпка це, чи просто так?... Захотілось! Так, захотілось. Ну звісно. Так думає наш шериф. А я знаю, я вірю! Не самовбивство. Ні. Вбивство. Але чиї ж тоді руки убили? Хіба не мої? Хіба не я його вбила? Та хто зна. Ніхто. Тільки досі висить той ловець. Мій ловець снів. Бо я знала і він знав, Що я - його мрія. Лиш сон і кошмар.
1
0
461
Вірш для вбивці
Ти - вбивця! Вмирай спокійно І старий Румпельштільцхен зберігатиме спокій твій. Чекай! Поки Бог або Смерть розгорне твій життєвий сувій. Надійся! Що в пеклі для тебе приготують муки м'ягкі. Старайся! Прожити благочестиво свої останні дні. Відчуй! Лезо Смерті на серці, га горлі твоїм. Покайся! Та пізно... Вже враховані два дні твої.
4
0
503
Коли ми втрачаєм любов...
Коли ми втрачаєм любов, Свою, справжню, надійну, Ми забуваєм про себе, І згадуєм минулі дні, В яких кружляли як у сні. Вони наче маревом оповиті. Коли забувши про все Ми по бульварах ходили, Втопали у місті нічнім, І над будинками, хмарами, небом Летіли ми наче птахи. Здіймались, щоб впасти на землю. Розбитись і душу розбити. Тоді ми були володарі світу. Тоді ми були королі. А зараз - нічого. Ми впали. Три тисячі миль над рівнем неба. Тепер,як ніколи, відчули ми біль.
1
0
425