Спогади. (Пейзаж)
Остання ніч. Останній час, коли ми ще щось зможем. Остання мить для усіх нас, що серце нам тривожить. І хвилі розбивають вщент, чи то каміння, чи себе, І місто небо забавляє. По морю місяць тихо йде, І ковш великий зорі виливає. Останній захід, запах, звук від яких кров заграє, Останній шторм, останній гук, Який в думках кружляє. Останній камінь, гори, річка, Які закарбувались тут. В думках і серці. Наче кінострічка. І ти не вирвешся зі спогадів прекрасних пут. А я й не хочу. Мене у дім не тягне. Лиш хочеться залишити момент. Такий щасливий, лагідний, крилатий, Який колись розіб'є серце вщент.
2019-08-06 22:03:00
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сніданок з Едемом
Спогади гарніша назва
Відповісти
2019-08-06 22:04:39
Подобається
Серафім
Дуже проникливо. Зачіпає найглибші недра в моєму мертвому серці…
Відповісти
2019-08-07 06:02:43
1
Настя Плюхина
@Серафім найбільша похвала ❤️
Відповісти
2019-08-07 06:04:16
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1534