Вона стояла, слухала весну
(Лесі Українці)
Їй усміхалось все:
весна, природа, вітер, квіти.
Не посміхались їй
лиш доля та життя.
Не маючи розради ніучому
вона кохалася з весною.
Та їй співала, листом шелестіла, квітками пахла, дзюркала струмком.
А та розповідала про реалії життя,
про біль та смуток, старість та...ніщо.
І так з душі ніби скидала камінь шукаючи розраду й відповіді знов.
А та чекала. Слухала, мовчала, чекала, поки слово їй дадуть.
І ось дали.
І тут же забринчала.
Бринчить вона.
Нема їй тиші.
"Про молодощі, радощі, надії"
співала пісню про любов.
Співала.
Вірніше,смуток й ностальгію повертала.
Про нездійсненні мрії
пісні переспівала.
Та все ж відрадно.
На душі тепліє.
Та я одного не візьму:
"Навіщо я стояла і слухала весну?"
2019-04-09 09:36:48
2
0