Вона стояла, слухала весну (Лесі Українці)
Настя Плюхина
Їй усміхалось все: весна, природа, вітер, квіти. Не посміхались їй лиш доля та життя. Не маючи розради ніучому вона кохалася з весною. Та їй співала, листом шелестіла, квітками пахла, дзюркала струмком. А та розповідала про реалії життя, про біль та смуток, старість та...ніщо. І так з душі ніби скидала камінь шукаючи розраду й відповіді знов. А та чекала. Слухала, мовчала, чекала, поки слово їй дадуть. І ось дали. І тут же забринчала. Бринчить вона. Нема їй тиші. "Про молодощі, радощі, надії" співала пісню про любов. Співала. Вірніше,смуток й ностальгію повертала. Про нездійсненні мрії пісні переспівала. Та все ж відрадно. На душі тепліє. Та я одного не візьму: "Навіщо я стояла і слухала весну?"
2019-04-09 09:36:48
2
0
Інші вірші поета
Коли ми втрачаєм любов... Вірш для вбивці Ловець снів Спогади. (Пейзаж)
Інші поети
it'sdher _
@ddher_
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4701