Ловець снів

Настя Плюхина

На горісі висить ловець снів І вітер його розвіває поволі. Які сни, таємниці в собі він ховає? Що знає він? Які сновидіння були в старого убивці? Про самовбивство? Людей? Чи про невдалу любов? Питань тисячі у моїй голові, А чи були вони у нього тоді? Не знає ніхто. Та от тільки одне запитання: навіщо? Навіщо висять на горісі ті сіті? Чи не для рибалки на сни? Чи зачіпка це, чи просто так?... Захотілось! Так, захотілось. Ну звісно. Так думає наш шериф. А я знаю, я вірю! Не самовбивство. Ні. Вбивство. Але чиї ж тоді руки убили? Хіба не мої? Хіба не я його вбила? Та хто зна. Ніхто. Тільки досі висить той ловець. Мій ловець снів. Бо я знала і він знав, Що я - його мрія. Лиш сон і кошмар.

2019-04-08 14:12:50

Інші вірші поета

Вона стояла, слухала весну (Лесі Українці) Спогади. (Пейзаж) Коли ми втрачаєм любов... Вірш для вбивці

Інші поети

Anjali_ R

@rawatanjali949

sofikoo

@sofikoo

Любомир Крупка

@LuboMir94

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2010

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2670