Ловець снів
Настя Плюхина
На горісі висить ловець снів І вітер його розвіває поволі. Які сни, таємниці в собі він ховає? Що знає він? Які сновидіння були в старого убивці? Про самовбивство? Людей? Чи про невдалу любов? Питань тисячі у моїй голові, А чи були вони у нього тоді? Не знає ніхто. Та от тільки одне запитання: навіщо? Навіщо висять на горісі ті сіті? Чи не для рибалки на сни? Чи зачіпка це, чи просто так?... Захотілось! Так, захотілось. Ну звісно. Так думає наш шериф. А я знаю, я вірю! Не самовбивство. Ні. Вбивство. Але чиї ж тоді руки убили? Хіба не мої? Хіба не я його вбила? Та хто зна. Ніхто. Тільки досі висить той ловець. Мій ловець снів. Бо я знала і він знав, Що я - його мрія. Лиш сон і кошмар.
2019-04-08 14:12:50
1
0
Інші вірші поета
Коли ми втрачаєм любов... Спогади. (Пейзаж) Вірш для вбивці Вона стояла, слухала весну (Лесі Українці)
Інші поети
GRAFO
@grafo
Hope_879
@Hope_879
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1270