Чому я не ангел ?
Lady K.I.M
Чому я не ангел? Чому я ні? Полетіла би кудись вдалечінь. Дивилася я на зорі ясні І минали довгі дні. Плачучи сиділа собі Бурмотіла як же тяжко в житті Чому я не ангел ? Чому я ні? Літала би за горами,де степ широкий,де річка пливе за обрій Сиділа я часто під зорями уявляючи як крила легкі підіймали мене кудись вдалечінь Де немає сварок де немає обід Бум,бах Небо покрилося сірим туманом,невже це кінець моїм ангельським планам.?Час зупинився і я стою на к р а ю. Вітер гуляє,море шумить,скеля вот вот впаде вмить А десь там за горами А десь там за полями панує мир і спокій А десь там за річками літають ті Чому я не ангел? Чому я ні?
2022-10-18 07:11:08
9
0
Інші вірші поета
Я вічність,а ти надія Спасіння Кохання Дякую
Інші поети
Mari Bloodycake
@mari_bloodycake
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4948
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12552