Спасіння
Як крапля дощу, що падає вниз, Я також лечу безупинно. Смілива й сильна, кажу я собі, Та знову падаю в прірву. Здіймаюсь над морем надій, Та стрибнути мені не в силу. Я не сама, зі мною є ти, Той, хто дав мені віру. Як вогонь і вода, з тобою ми, Протилежності не поєднані. Про сумісність тут мови немає, Моя душа так гірко страждає. Я так жадала висоти, І кисень все хапала дужче, Поки не прийшов ти, Хмари нависали гуще. Ти лучик сонця біля мене, Хоч темрява живе в мені. Зумів змінити світ печалі, Ти зігріваєш без вагання. Я все ще падаю униз, І чую серця свого бриз. Той бриз веде мене крізь ніч, Зустрілись ми віч на віч. Як крапля дощу, що падає вниз, Я знала би тільки падіння. Та з тобою лечу у височінь, І знову знаходжу спасіння. Вогонь у мені не погасне, Я їду вперед безупинно. Там, де горить завжди світло, І звук тремтіння затихне.
2024-06-12 12:30:42
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Чуттєво описано про те наскільки сильно любов може пошматувати душу.
Відповісти
2024-06-12 14:56:51
3
Аліна Собакар
Дуже гарно вау 🥰😘
Відповісти
2024-06-13 12:38:45
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5922
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3646