Спасіння
Як крапля дощу, що падає вниз, Я також лечу безупинно. Смілива й сильна, кажу я собі, Та знову падаю в прірву. Здіймаюсь над морем надій, Та стрибнути мені не в силу. Я не сама, зі мною є ти, Той, хто дав мені віру. Як вогонь і вода, з тобою ми, Протилежності не поєднані. Про сумісність тут мови немає, Моя душа так гірко страждає. Я так жадала висоти, І кисень все хапала дужче, Поки не прийшов ти, Хмари нависали гуще. Ти лучик сонця біля мене, Хоч темрява живе в мені. Зумів змінити світ печалі, Ти зігріваєш без вагання. Я все ще падаю униз, І чую серця свого бриз. Той бриз веде мене крізь ніч, Зустрілись ми віч на віч. Як крапля дощу, що падає вниз, Я знала би тільки падіння. Та з тобою лечу у височінь, І знову знаходжу спасіння. Вогонь у мені не погасне, Я їду вперед безупинно. Там, де горить завжди світло, І звук тремтіння затихне.
12.06.2024
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Чуттєво описано про те наскільки сильно любов може пошматувати душу.
Відповісти
12.06.2024, 14:56
3
Аліна Собакар
Дуже гарно вау 🥰😘
Відповісти
13.06.2024, 12:38
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4792
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3721