Подаруйте мені крила
У серці смуток, ніби у полоні. Важкі думки та настрою ниття. Дивлюсь на лінії, що на долоні. Де відповідь, чому таке життя? Життя мов берег, що такий далекий, Знайти би міст та річку перейти. У небі синьому пливуть лелеки. Для них із хмар збудовані мости. Для них немає жодного кордону. Майне крило... і в небо, в далечінь. Стрімкий політ. Земля як на долоні. Нема турбот - забрала височінь. Печаль та смуток розчиніть в повітрі, Розвійте геть, широкі два крила. Лиш там у небі, там де сонця світло, Пройде із часом вся моя журба.  2017
2018-11-27 11:26:57
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Наталья Кропивницкая
дякую за відгук 💐
Відповісти
2018-11-27 11:48:38
Подобається
Наталья Кропивницкая
Напевно кожна душа хоче відчути вільний політ без смутку та турбот, от і з'являються схожі радки. Дякую, Юлія, за відгук. 🌹🌹🌹
Відповісти
2018-11-27 12:15:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1187
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4334