Подаруйте мені крила
Наталья Кропивницкая
У серці смуток, ніби у полоні. Важкі думки та настрою ниття. Дивлюсь на лінії, що на долоні. Де відповідь, чому таке життя? Життя мов берег, що такий далекий, Знайти би міст та річку перейти. У небі синьому пливуть лелеки. Для них із хмар збудовані мости. Для них немає жодного кордону. Майне крило... і в небо, в далечінь. Стрімкий політ. Земля як на долоні. Нема турбот - забрала височінь. Печаль та смуток розчиніть в повітрі, Розвійте геть, широкі два крила. Лиш там у небі, там де сонця світло, Пройде із часом вся моя журба.  2017
2018-11-27 11:26:57
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Наталья Кропивницкая
дякую за відгук 💐
Відповісти
2018-11-27 11:48:38
Подобається
Наталья Кропивницкая
Напевно кожна душа хоче відчути вільний політ без смутку та турбот, от і з'являються схожі радки. Дякую, Юлія, за відгук. 🌹🌹🌹
Відповісти
2018-11-27 12:15:25
Подобається
Інші вірші поета
Не треба бруд чужий сприймати Ніхто... Шалений світ Вакуум думок
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2647
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1542