Живи ...
Наталья Кропивницкая
У труднощах собі не дай зламатись І сонце не ховай за темні штори. Щоранку день продовжує повтори І навіть не збирається здаватись. Щороку квітнуть навесні дерева, Радіючи промінчику світила, А ти душею вже осиротіла, Камінням загромадила джерела. Наснагу здатна віднайти людина, Та має сили просто далі жити. Шляхи по різному нитками зшиті, Не тільки світлою буває днина. Незрячий здатен бачити прекрасне, Прикутий також вміє мандрувати. Той, хто боїться  — здатен вибирати. Вогонь життя в серцях людей не згасне. 24.11.2020
2021-02-03 13:10:08
3
0
Інші вірші поета
Я навчилась думками літати Невороття Сезонні тиражі Нехай у гості щастя завітає
Інші поети
Q
@Queenn
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4310
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12911