Я навчилась думками літати
Наталья Кропивницкая
Я відчула розгорнуті крила  Та навчилась думками літати,  Захотілось у небо вростати  Бо у просторі справжня є сила.   Почуттям та емоціям тісно,  Стало важко тримати в полоні.  Я відкрию до сонця долоні  та легені для подиху звісно.   Стала постать тендітною наче.  Кожен рух, ніби танець з тобою.  Навіть погляд манить ворожбою  Та від радості часом я плачу.  Не залишилось досі вагання.  Я у небо лечу почуттями,  Переповнюючи до нестями  Світле серце нестримним коханням.  28.01.19 
2019-02-14 07:07:12
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дана Верис
Такие стихи прекрасные, лёгкие, светлые!
Відповісти
2019-02-14 07:10:58
1
Наталья Кропивницкая
@Дана Верис бо кохання має крила )) Гарного настрою, Дана 🌼
Відповісти
2019-02-15 07:16:55
1
Інші вірші поета
Ранкова усмішка То є вибір Вакуум думок Я сьогодні тебе не бачила
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2652
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1567