Переспів вірша «Так тихо серце плаче…» Поля Верлена
Чомусь серце сумує Під звуки зливи тихо. Причин то не існує – Ні втрата, ані лихо. А дощ бринить над містом – Так небо ревно плаче, Гірким сумом все квилить, А я із ним неначе. Так рветься з серця плач, Як краплі із хмарини. Цей дощ – спогад невдач Для кожної людини. Я горе небосхилу Зненацька розділила, Але цей жаль убивчий – Я ледь його стерпіла.
2018-04-28 14:04:12
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2618
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
5172