Чоловік кохати не вміє...
Наян Коваль
Чоловік кохати не вміє, він не знає почуттів. Тільки збоченням жевріє. Лише мріє спокусить. То хижак, інстинкти звіра, забере тебе в полон. Ти тепер річ ювеліра, з діамантами кулон. Будеш в нього полонянка, ну а він – то терорист. Не пізнаєш ти кохання , знатимеш лиш егоїзм. Про любов мріяти станеш, саме те, чого нема. Та дарма того чекаєш, і надії всі дарма. Знай, він любові не пізнає. Він не знає почуттів. Лиш фальшиво спокушає, хоч так гарно шелестів.
2020-08-11 20:12:57
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Наян Коваль
@Boanerge і про себе, і про деяку частину чоловічої статі )
Відповісти
2020-08-12 05:03:31
1
Наян Коваль
@Boanerge напишіть все, що хочете в лс)
Відповісти
2020-08-12 05:17:37
1
Інші вірші поета
Пірам і Фізба Ми втратили патріотизм... Зима Маяк
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1291