Я боюсь не встигну...
Я боюсь не встигну, моя нене. Я боюсь не встигну у путі. Роздеруть тебе раніше, моя леле, аніж я встигну до тебе прийти. Я боюсь не встигну, моя рідна, боюсь заблукати я у дні. Я боюсь не встигнути до тебе, й боюсь побачить бал тих злих катів. Хай мені очі повиколюють і тіло навпіл розітнуть. Хай мене пси шматують заживо, якщо я вчасно не прийду. Хоч молодий та вже втомився я. Втомився дивитися я на теє зло, яке малим ти приголубила, а воно тебе кидає у багно. Та нічого, моя нене. Час іде. І коли настане ніч, я прийду, люба моя леле, і загострю об них свій спис. 2020р.
2020-07-23 20:10:38
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Наян Коваль
@Kruhitka Dobro про мій страх. Про те, що боюсь не встигнути врятувати Україну - свою неню.
Відповісти
2020-07-24 03:07:11
1
Kruhitka Dobro
@Наян Коваль Зараз перечитаю, і спробую зрозуміти😁
Відповісти
2020-07-24 07:53:51
Подобається
Kruhitka Dobro
@Наян Коваль Оооо, а тепере зрозумів👍. Чудовий вірш, але для мого розуміння дуже важкий.
Відповісти
2020-07-24 07:56:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11999
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4383