Я боюсь не встигну...
Наян Коваль
Я боюсь не встигну, моя нене. Я боюсь не встигну у путі. Роздеруть тебе раніше, моя леле, аніж я встигну до тебе прийти. Я боюсь не встигну, моя рідна, боюсь заблукати я у дні. Я боюсь не встигнути до тебе, й боюсь побачить бал тих злих катів. Хай мені очі повиколюють і тіло навпіл розітнуть. Хай мене пси шматують заживо, якщо я вчасно не прийду. Хоч молодий та вже втомився я. Втомився дивитися я на теє зло, яке малим ти приголубила, а воно тебе кидає у багно. Та нічого, моя нене. Час іде. І коли настане ніч, я прийду, люба моя леле, і загострю об них свій спис. 2020р.
2020-07-23 20:10:38
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Наян Коваль
@Kruhitka Dobro про мій страх. Про те, що боюсь не встигнути врятувати Україну - свою неню.
Відповісти
2020-07-24 03:07:11
1
Kruhitka Dobro
@Наян Коваль Зараз перечитаю, і спробую зрозуміти😁
Відповісти
2020-07-24 07:53:51
Подобається
Kruhitka Dobro
@Наян Коваль Оооо, а тепере зрозумів👍. Чудовий вірш, але для мого розуміння дуже важкий.
Відповісти
2020-07-24 07:56:38
Подобається
Інші вірші поета
ХХI Ми втратили патріотизм... Ні расизму Маяк
Інші поети
Younis Sari
@younissari
Radianta
@Radianta
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12503
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5739