ХХI
Сучасний світ без краплі співчуття. Сучасний світ без шматка прощення. З холодним серцем, як в Арктиці ріка. З душами, що з льоду. Немає в них натхнення. На краще й на спасіння ти не мрій. Тут свої стали вже чужими. І у всіх деталях злих подій ангелам повідривали крила. В котлах пекельних світло обгорає. До раю брама на замок закрита. На хибну путь і пастора збиває та чорна тінь, що над ним нависла. Бліді й сірі барви сьогодення. Усі – актори чорно-білого кіно. Для всіх звичайним стало повсякдення. Тут ходять лиш у діловому пальто. Справжнього тебе цінують одиниці. Фальшива маріонетка краща для царів. Хто сильно вольний гнитиме в темниці, і за кращий харч будуть сухарі. Світ змінився, люди вже не справжні. Усе тут схоже на страшенний сон. Крокують по землі лише пани поважні, і кожен жадає захопити трон.
2020-08-05 11:40:11
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Наян Коваль
@Boanerge дякую
Відповісти
2020-08-06 06:52:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3049
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3552