ХХI
Сучасний світ без краплі співчуття. Сучасний світ без шматка прощення. З холодним серцем, як в Арктиці ріка. З душами, що з льоду. Немає в них натхнення. На краще й на спасіння ти не мрій. Тут свої стали вже чужими. І у всіх деталях злих подій ангелам повідривали крила. В котлах пекельних світло обгорає. До раю брама на замок закрита. На хибну путь і пастора збиває та чорна тінь, що над ним нависла. Бліді й сірі барви сьогодення. Усі – актори чорно-білого кіно. Для всіх звичайним стало повсякдення. Тут ходять лиш у діловому пальто. Справжнього тебе цінують одиниці. Фальшива маріонетка краща для царів. Хто сильно вольний гнитиме в темниці, і за кращий харч будуть сухарі. Світ змінився, люди вже не справжні. Усе тут схоже на страшенний сон. Крокують по землі лише пани поважні, і кожен жадає захопити трон.
2020-08-05 11:40:11
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Наян Коваль
@Boanerge дякую
Відповісти
2020-08-06 06:52:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1935