Свій шлях
Наян Коваль
Йду стежиною під сонцем і гадаю у собі: нас багато незнайомців, я тут не довго, як і ти. Все що зроблю – тут залишу. Я свій слід залишу тут. Пробуджу безглузду тишу, прокладу сам свій маршрут. А ось ти, як забажаєш, далі хнюпся і реви. Якщо ж сильно зажадаєш: то порвуться ланцюги. Світ привітний лиш для сильних, а слабкі – то є сміття. Якщо хочеш буть щасливим, то прискор серцебиття. Все руйнуй, працюй, трудися. Стань же левом, свійський кіт. За мету свою вчепися. Не дивись на всякий гніт. Результат прийде не швидко, але це варте того. Буть же сильним, не хмурися, і завжди жадай свого.
2020-08-06 08:04:34
8
0
Інші вірші поета
Орел Ні расизму Чоловік кохати не вміє... ХХI
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
oshi. kim oshin
@kaysiaillksandr
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1362
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11203