Свій шлях
Наян Коваль
Йду стежиною під сонцем і гадаю у собі: нас багато незнайомців, я тут не довго, як і ти. Все що зроблю – тут залишу. Я свій слід залишу тут. Пробуджу безглузду тишу, прокладу сам свій маршрут. А ось ти, як забажаєш, далі хнюпся і реви. Якщо ж сильно зажадаєш: то порвуться ланцюги. Світ привітний лиш для сильних, а слабкі – то є сміття. Якщо хочеш буть щасливим, то прискор серцебиття. Все руйнуй, працюй, трудися. Стань же левом, свійський кіт. За мету свою вчепися. Не дивись на всякий гніт. Результат прийде не швидко, але це варте того. Буть же сильним, не хмурися, і завжди жадай свого.
2020-08-06 08:04:34
8
0
Інші вірші поета
Чоловік кохати не вміє... Ми втратили патріотизм... Троянда Глибока ніч
Інші поети
Zinzee Noel
@undiscoveredflower
Ляна
@Lyana_kob
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1774
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1088