Ми втратили патріотизм...

Наян Коваль

(18+)
Ми втратили патріотизм, втрачаємо ми державу. Руйнуємо дім і продаєм за копійки. Своїх ми не приймаєм у Санжарах. Прости нам, Боже, наші злі гріхи. На сході – сєпари, на заході – чужі бандери, немає цілісності у нашій сім‘ї. Ми здичавіли, зникають людські манери. Вбиваєм брата за шматок землі. Чому так сталося? Невже не українці, що на сході й заході живуть? Невже твій друг є ворогом? Десь за кордоном краще ніж десь тут? Чому ми стали злими? Чому б‘ємось за папірці? Схаменіться! Прийдуть інші. Заберуть і дім, і матір, пустять сиріт бідних у світи. Може досить кров своїх же пити? Може станемо братами, як за часів Мазепи і Богдана? Поставим край у суперечностях століть. Заберемо Донбас і Крим, зруйнуєм ворога ми міць. І на всіх територіях – що наші – Прапор блакитно-жовтий замайорить. Не дамо чинам, що вище, у рабство всіх нас заганять. І не пустим злидні в хату, що в нас з усіх боків летять. Постанем сильною державою, що Богдан-батько збудував. І хай тих знищить Божою карою, усіх хто проти наших прав.

2020-09-15 19:40:17

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Наян Коваль

@Boanerge Про євреїв вперше чую, дякую за просвітління; а от щодо ляхів, то думаю Ви знаєте про хутір Богдана)

Відповісти

2020-09-16 16:35:47

Подобається

Наян Коваль

@Boanerge ні, мені не буде приємно, якщо Ви називатимете мене "хохлом") а в усьому іншому я з вами погоджуюсь і ображатись я не стану, бо ви праві)

Відповісти

2020-09-16 17:13:02

Подобається

Наян Коваль

@Boanerge зараз поляки, а до тих, що були раніше в мене є сумніви) не можна будь кого називати поляком, так само як і називати будь кого українцем) Бувайте)

Відповісти

2020-09-16 17:17:45

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1469

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13207