Ми втратили патріотизм...

Наян Коваль

(18+)
Ми втратили патріотизм, втрачаємо ми державу. Руйнуємо дім і продаєм за копійки. Своїх ми не приймаєм у Санжарах. Прости нам, Боже, наші злі гріхи. На сході – сєпари, на заході – чужі бандери, немає цілісності у нашій сім‘ї. Ми здичавіли, зникають людські манери. Вбиваєм брата за шматок землі. Чому так сталося? Невже не українці, що на сході й заході живуть? Невже твій друг є ворогом? Десь за кордоном краще ніж десь тут? Чому ми стали злими? Чому б‘ємось за папірці? Схаменіться! Прийдуть інші. Заберуть і дім, і матір, пустять сиріт бідних у світи. Може досить кров своїх же пити? Може станемо братами, як за часів Мазепи і Богдана? Поставим край у суперечностях століть. Заберемо Донбас і Крим, зруйнуєм ворога ми міць. І на всіх територіях – що наші – Прапор блакитно-жовтий замайорить. Не дамо чинам, що вище, у рабство всіх нас заганять. І не пустим злидні в хату, що в нас з усіх боків летять. Постанем сильною державою, що Богдан-батько збудував. І хай тих знищить Божою карою, усіх хто проти наших прав.

2020-09-15 19:40:17

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Наян Коваль

@Boanerge Про євреїв вперше чую, дякую за просвітління; а от щодо ляхів, то думаю Ви знаєте про хутір Богдана)

Відповісти

2020-09-16 16:35:47

Подобається

Наян Коваль

@Boanerge ні, мені не буде приємно, якщо Ви називатимете мене "хохлом") а в усьому іншому я з вами погоджуюсь і ображатись я не стану, бо ви праві)

Відповісти

2020-09-16 17:13:02

Подобається

Наян Коваль

@Boanerge зараз поляки, а до тих, що були раніше в мене є сумніви) не можна будь кого називати поляком, так само як і називати будь кого українцем) Бувайте)

Відповісти

2020-09-16 17:17:45

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11352

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2427