SANTA MUERTE
Наян Коваль
На горизонті, на зіткненні планет. Де сонце, мов цілує землю. Жіночий видно силует, що всоте проклинає долю. Ступає з сумом кожен крок. Текіли пляшка вже порожня. На револьвері звела курок, їй усе на світі можна. В другій руці дзвенить гітара. Сумная мексиканська діва, підходячи до небосхилу, заграла із останньої сили. Ступивши крок, зникла назавжди. «Куди ж ти, Пресвята Катріно?» Почувся постріл, зім‘яті фарби. І на вінку колір малини. 2020р.
2020-07-23 20:05:50
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Вірш цікавий, але мені здається, що Смерть не має вибору, вона робить те, що повинна, а не те, що хоче. Але це я так, не в критику, а в особисту думку вдався😉
Відповісти
2020-07-23 20:34:00
1
Наян Коваль
@Kruhitka Dobro це Смерть, Вона рамками, як моральна людина, не обмежена. Тому і що хоче, те і робить. Але загалом дякую 😁
Відповісти
2020-07-23 20:48:57
1
Інші вірші поета
ХХI Зима В присутствии лишних очей... А чому недобрим людям?...
Інші поети
ORCHAK
@aleksandr_kotsupal
NieMi
@NieMi
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6605
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2395