SANTA MUERTE
Наян Коваль
На горизонті, на зіткненні планет. Де сонце, мов цілує землю. Жіночий видно силует, що всоте проклинає долю. Ступає з сумом кожен крок. Текіли пляшка вже порожня. На револьвері звела курок, їй усе на світі можна. В другій руці дзвенить гітара. Сумная мексиканська діва, підходячи до небосхилу, заграла із останньої сили. Ступивши крок, зникла назавжди. «Куди ж ти, Пресвята Катріно?» Почувся постріл, зім‘яті фарби. І на вінку колір малини. 2020р.
2020-07-23 20:05:50
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Вірш цікавий, але мені здається, що Смерть не має вибору, вона робить те, що повинна, а не те, що хоче. Але це я так, не в критику, а в особисту думку вдався😉
Відповісти
2020-07-23 20:34:00
1
Наян Коваль
@Kruhitka Dobro це Смерть, Вона рамками, як моральна людина, не обмежена. Тому і що хоче, те і робить. Але загалом дякую 😁
Відповісти
2020-07-23 20:48:57
1
Інші вірші поета
Глибока ніч Відпустіть чорти із пекла... Маяк Ні расизму
Інші поети
Baby_17
@Baby_17
Olena Кim
@lenhcikm
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2460
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2183