Зима
Зима вже не та, не тих вже стандартів, теплішає в неї рука. Звільнилась від холоду, побралася з сонцем, змінює зима полюса. В Африці сніг, в Європі плюс тридцять, в Дубаї дощ тихо ллє. Антарктида зникає, нещирі, злі лиця, кожна подія настрій псує. Постійно щось коїм, ставим кордони до щастя що Земля нам дала. Робим помилки, та все одно в долі, відкриваючи серце для зла. Та прийде час. І буде вже пізно, бо таймер зламався і сірка дощем тихо ллє. Дали нам щастя, тож вічно цінімо, бо більше його не знайдем.
2020-08-16 06:32:54
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Наян Коваль
@Boanerge повністю погоджуюсь)
Відповісти
2020-08-16 06:57:27
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5289
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4335