Sola
Me siento sola y lo escondo. Me da miedo gritarlo y sentirme más sola aún. Por eso se lo grito a este papel. El no me puede juzgar. Me siento sola. Si, lo hago. Buf, cuesta admitirlo, aunque ya lo sepas. Me siento así desde hace un tiempo, y creo que he entrado en un bucle. Cuando estoy con gente no estoy sola. Pero cuando giro la puerta de mi habitación el sentimiento cambia. Creo que no me tengo siquiera a mí. Y debería ser a quién primero tenga. Pero no es así. Me siento sola. Atascada en un callejón sin salida. Con ganas de salir pero acostumbrada a sentarme junto a la pared, viendo a la gente pasar. Me siento sin sentirme. Porque realmente no siento. Mi corazón está hibernando desde antes del invierno, y hay veces que sus ronquidos me ensordecen tanto que es lo único que oigo. Me siento sola y no sé cómo salir de ahí. - N.G
2021-01-02 19:32:50
4
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2761
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12799