Епілог
15 квітня 1257р. 16:04
Війська Чорного Ордену майже дійшли до міста. До своїх військ приєднались королі, що додало їхнім солдатам впевненості, а також лорди Королівства Свад і Королівства Вегір, що були поряд.
Борча і Лезаліт вели Ніка довгими підземними коридорами.
- Ви ж розумієте, що робите помилку?-спитав Нік.
- Чому?- мовив Борча.
- Чорний Орден хоче мене, тому я важлива персона в цій битві. В вас є вибір: ви мене відпускаєте або ви тримаєте мене тут, Чорний Орден перемагає і ви помираєте.
- Якщо Чорний Орден отримає тебе, вони оголосять тебе, або твого нащадка імператором Кальрадії і тоді Великої Війни не уникнути.- сказав Лезаліт.
- Я не збираюсь бути імператором. Мені цього не потрібно, але помирати під землею я теж не хочу. Я дізнався про вас. Ви не прості найманці. Ви орден, що бореться за простих людей. Ви намагаєтесь їх врятувати.
- Чому ми маємо тобі вірити?- спитав Борча.
- Я тобі вже казав про вибір.
Борча глянув на Лезаліта.
- Ти ж розумієш, що після цього ми будемо поза законом по всій Кальрадії?
- Так,- відповів Лезаліт,- І вже не вперше.
Борча розв'язав Ніка і дав йому меча.
- В всіх орденів є магістри.- мовив Нік,- Ми маємо пробратись до головного і знешкодити його.
- Ми не знаємо хто він. Ми не знаємо де він. ми про нього взагалі нічого не знаємо!
- Він знає мене.
Вони швидко вибігли з підземелля та відправились на поле битви.
- Троє ми подохнемо,- сказав Борча.
- В мене є план. Надіюсь, ви не помрете,- сказав Лезаліт та швидко покинув їх.
- Куди це він?- спитав Нік.
- Та хрін його знає. Пішли!
Борча та Нік опинились на полі битви. Вони - майстерні воїни, тому вміло відбивають атаки та спритно наносять контрудари. Меч Ніка легко розрубує противників, пробиваючи броню.
- На пагорбі,- сказав Борча до Ніка.
Нік підняв голову і побачив чоловіка в чорних обладунках, що сидів на чорному коні. Чоловік вчасно обернувся, щоб побачити, що на нього їде вершник. Тоді він розбігся та стрибнув на противника. Лезо меча пробило броню і Нік вбив вершника, але впав сам.
- Чорт,- сказав Борча, допомагаючи Нікові встати,- Потім будеш спати!
Воїни пробивались через десятки ворожих солдатів.
- Їх тут реально дохріна!- крикнув Борча.
- Тримайся!
На Ніка скакав вершник, перехиливши списа. Чоловік розумів, що вдруге відстрибнути не вийде, тому приготував меча. Вершник наблизився до Ніка, але йому в шию влучила стріла. Нік обернувся і побачив двохтисячне військо. Ним командували Лезаліт та Фірентіс. Через кілька хвилин прийшов Джеремус та схилився над раненим Борчею.
- Він буде жити?- спитав Нік.
- Так.
Чоловік глянув навколо. Всюди літали стріли, чути брязкіт зброї, крики, лежали мертві тіла людей та коней. Він сів на одного з вільних коней та поскакав повз противників, час від часу рубаючи їх мечем. Невдовзі коня було поранено. Нік впав на землю, але одразу став на ноги та продовжив битись. Лінія зіткнення була за кілька десятків метрів позаду нього, тому всі удари він приймав на себе. Йому прийшлось ухилятись від атак та ховатись від стріл. На Ніка напав чоловік в дорогих латах. Скоріше за все, він був одним з командувачів військ Чорного Ордену. Нік спритно відбивав його удари, але все ж, він був занадто втомленим. Під час чергового залпу стріл, командувач відволікся і чоловік зміг збити з нього шолом. Це був Нойон Тирида.
- Давно не бачились, Нік Блек,- з усмішкою сказав Нойон,- Останнім часом ти стаєш все більш популярнішим.
- Я давно чекав цього моменту!
- Мушу визнати, що ти доволі живучий. Та ще й рани так швидко затягнулись. Звичайні люди так не можуть.
- Ти теж не зможеш.
Нік замахнувся для удару, але Нойон відбив атаку. Чоловік вирішив атакувати швидко та бити в різні частини тіла. Тирида відбивав деякі атаки, але більшість пропускав. Нойон став занадто втомленим, тому Нік замахнувся для смертельного удару, але противник його відбив.
- Непогано, але ти ще занадто молодий,- сказав Нойон.
Лінія зіткнення наблизилась до них. Війська Союзників перемагали Чорний Орден. Неподалік від Ніка бився Лезаліт, який кинув йому ножа. Нік зловив ніж та проткнув тіло Нойона.
- Давай! Заверши те, що почав колись!- крикнув Тирида.
Нік наблизив меч до шиї Нойона, але зупинився.
- Я не такий як ти,- мовив чоловік та пішов на пагорб, розрубуючи противників.
Нік піднявся на вершину, де стояв Емір Лакем коло якогось входу в склеп. Нік швидко підійшов до Еміра та притиснув його до стіни.
- Він там?- спитав Нік.
- Так. Чекає тебе.
15 квітня 1257р. 17:32
Нік спустився в підземелля. Всередині було темно і сиро, але горіли факели. Вони давали достатньо світла, щоб все розгледіти. Він зайшов в простору кімнату, де був лише магістр.
- Хто ти?-спитав Нік.
- Ти дійсно хочеш поговорити?
- Хто ти?
- Мене звати Марнид. Як ти вже, напевно, здогадався - магістр Чорного Ордену.
- Чому ти хочеш відродити Кальрадійську Імперію?
- Вже сотні років ці чортові королі ведуть постійні війни. Уяви, за всі двісті років після розпаду Кальрадії, не було року, коли б не велась війна. Вони вбивають простий люд.
- Ти думаєш, що Велика Війна зможе зупинити це?
- Під час Великої Війни помруть мільйони, але після відродження імперії настане мир, на який так чекають люди.
- Людям не потрібен мир на крові і кістках.- заперечив Нік.
- Ти маєш інші варіанти. Ти зможеш переконати королів зупинити війни? Я переконав претендентів на трон стати на мій бік. Я переконав бандитів та розбійників стати на мій бік. Я переконав лордів стати на мій бік, але королі... Ці недоумки думають, що зможуть правити вічно. Їх переконати я не в силах. Вони занадто егоїстичні, зажерливі, жадібні і нікчемні, щоб піти на компроміс і зробити мир у всій Кальрадії. Я двадцять років намагався з ними домовитись, але марно, тому я вирішив не продовжувати таку політику. Я спровокував війни між всіма королівствами, щоб вони зібрались в Диримі. Коли це сталось я просто напав на них.
- Битва буде тривати ще довго, а війська васалів прибудуть через кілька годин.
- Завтра. В обід. До того часу битва вже закінчиться, а Дирим буде моїм.
- І що далі? Ти захопиш місто, але ніхто тебе не визнає. Ти не зможеш бути королем.
- Ти можеш. Ти нащадок імператора.- мовив Марнид.
- З чого ти вирішив, що я буду тобі допомагати?
- Ти ж не хочеш, щоб люди помирали тисячами через королів. Зараз твориться історія і ти можеш зробити так, щоб тебе запам'ятали, як того, хто змінив світ на краще. Ти уявити собі не можеш, що наближається.
- Просвіти.
- Наближається війна, Ніку. Не знаю хто буде воювати. Не знаю з ким будуть воювати, але вона наближається. Війна настільки велика й масштабна, що все решта, що було до цього - це просто сутички маленьких дітей. І зараз ми вирішуємо можливий результат війни. На чий бік ти станеш: мій чи цих королів, які не можуть захистити самі себе?
- Подивимось як ти можеш себе захистити.- мовив Нік.
- Ти зробив жахливу помилку.
Марнид одягнув шолом. Нік спробував вдарити Марнида швидким випадом, але той швидко відбив удар. Нік відстрибнув назад, а тоді, після швидкого перекату по землі, вдарив його в спину. Меч, на диво, не зміг пробити броню. Нік відбив удар противника і виконав контрудар, але противник захистився. Після чергового удару, Марнид вхопив меч Ніка латною рукавицею та вдарив його в живіт. Тоді він замахнувся ждя удару, але Нік швидким рухом відбив удар та вибив меч з рук противника. Чоловік продовжував боротись, але невдало.
- Якого чорта?- здивовано мовив Нік, коли Марнид знову схопив його меч.
Противник вирвав меча та відкинув його вбік. Нік почав рукопашний бій, хоча чудово розумів, що таким способом не переможе Марнида. Він це робив для того, щоб мати час щось вигадати. Нік ухилявся від ударів противника, але не встигав за швидкими рухами Марнида. Невдовзі Марнид прижав чоловіка до стінита почав сильно бити його в різні частини тіла. Слабкий Нік не міг захищатись. Марнид відпустив Ніка, який впав на підлогу, та витягнув меча.
- Змушений сказати, що ти тримався набагато довше і достойніше, ніж інші. Жаль, що ти не приєднався до мене.
Марнид замахнувся для удару, але Нік перекотився вбік, схопив свого рунного меча та стримав удар. Магічні властивості його меча відкинула Марнида на кілька метрів, до протилежної стіни.
- Що це?- здивовано спитав Марнид.
- Подарунок від друга.
Незважаючи на дзвін у вухах, Марнид став на ноги та пішов на Ніка. Чоловік швидко побіг на нього. Марнид встиг відбити один удар, але другий був занадто швидким, тому Нік проткнув тіло противника наскрізь.
- Неможливо,- сказав Марнид. В нього з рота пішла кров.
- Ти можеш не боятись. Ту війну, про яку ти так хвилювався, ти вже не побачиш.
- Якщо ти не об'єднаєш всіх в Кальрадії - програєш. Всі програють.
Це були останні слова Марнида.
- Надіюсь, що вже не буде таких, як ти.
Нік пішов до виходу.
Коло виходу стояли Емір Лакем, Лезаліт, Король Яроглек і Король Харлаус. Всі вони здивувались, коли побачили закривавленого Ніка.
- Що сталось?- спитав Лезаліт.
- Він мертвий,- втомлено сказав Нік,- Чорного Ордену більше не існує.
Він побачив, що Лакем не дуже засмутився.
- Ти зробив добру справу, знищивши Чорний Орден, але це не відміняє того факту, що ти є загрозою.- говорив Король Яроглек,- Лезаліт, ув'язни Ніка і тоді я тебе помилую.
- Не збираюсь,- мовив Лезаліт,- Ми своїх не лишаємо.
- Як ти смієш?!- крикнув Яроглек, але швидко притих, коли підійшов Фірентіс з невеликим загоном.
- Ти зараз не в тому стані, щоб погрожувати нам,- сказав Нік та обернувся до Харлауса,- Накажіть сховати тіло далеко від поселень, в невідоме місце, про яке ніхто не буде знати.
- Я розумію. Не можна, щоб воно стало місцем паломництва,- погодився Король Харлаус.
Через кілька годин, Нік говорив з Лезалітом в військовому таборі найманців.
- Ми плануємо влаштувати свято,- сказав Лезаліт,- Приєднаєшся?
- Я б з радістю, але не фанат. Я вирушаю на південь, в Шариз, а звідти попливу кудись.
- Куди?
- Ще сам не знаю.
- Радий був зустрітись,- сказав Лезаліт.
- Так, я теж.
Нік попрощався зі всіма в таборі та вирушив в Шариз.
18 квітня 1257р. 08:21
Нік залишився переночувати в селі Айн Ассуаді, перед тим, як ввійти в Шариз. Проснувшись, він підійшов до одного з селян.
- Вітаю. Не підкажете чи далеко ще до столиці?
- До Шариза? Ні. Зовсім близько.
- Можете розповісти щось цікаве?
- Село нині процвітає. В оазисі багато пальм, на полях кипить робота. Місцеві жителі працюють разом, а вночі розважаються. Все навколо процвітає. Відразу видно, що орошування тут зроблено на славу.
Нік кивнув в знак подяки та покинув селянина. Він йшов по головній вуличці, але нікого не бачив. Пригледівшись, чоловік побачив сховані трупи в кущах. Нік витягнув меча та приготувався до бою, хоч нікого не було видно.
- Виходьте!- крикнув Нік,- Немає сенсу ховатись!
З будинків вийшло з десяток людей. Всі вони одягнені як бандити і озброєні відповідно.
- Хто ви?- спитав Нік.
- Звичайні головорізи,- жахливо усміхаючись, мовив один з них.
Всі десятеро одночасно пішли в атаку. Нік відбивав їхні удари, вміло кружляючи між ними. Нападники його оточили, але він зміг вирватись з оточення, при цьому вбивши трьох людей. Нік ухилився від неочікуваного удару і рубанув четвертого, а за ним і п'ятого. Після того він відбив удар противника з величезною сокирою. Нік одразу впізнав свою сокиру.
- Покидьок! Мародерством займаєшся?!
Ще двоє напали на Ніка з-заду, але він їх почув, тому одним рухом відрубав їм голови.
- Давно хотів вбити славетного Ніка Блека,- сказав один з противників.
- Я вже славетний?
- Був.
Нік відбив удар противника та вдарив його в спин ліктем. Після того, бандит спробував знову напасти, але Нік парирував удар і вибив зброю з його рук, а тоді проткнув його мечем.
- Чорт,- тихо прошепотів противник.
В Ніка над вухом пролетіла стріла. Він витягнув меча з тіла бандита та швидко пішов до лучника. Від другої стріли чоловік ухилився, а третю відбив мечем. Бандит знову вистрілив, але Нік схопив стрілу вільною рукою.
- Не може такого бути! Що ти таке?!- крикнув лучник.
Чоловік три рази проткнув лучника стрілою. Зі спини, до Ніка безшумно підкрався один з ранених бандитів. Він витягнув ножа та почав колоти ним чоловіка. Нік не очікував цього, тому просто не встиг обернутись, щоб нанести удар.
- За Чорний Орден,- сказав бандит, зробивши п'ять ударів, і впав на землю.
Село залишилось безлюдним.
23 квітня 1257р. 08:36
Нік почув знайомі голоси.
- Ми вже маємо йти,- говорив один з них.
- Після Чорного Ордену в державах безлад. Треба наводити порядок, а для цього потрібна армія. Тим більше ми не можемо йти з тобою аж в Пендор,- говорив другий голос.
Нік проснувся. Він лежав у візку, але не міг впізнати місцини. Над ним схилилось два чоловіка.
- Добре ж тобі дісталось,- сказав Емір Лакем.
- Вже вдруге ти чудом виживаєш,- говори Нойон Тирида.
- Що за...?- здивовано говорив Нік.
- Відпочивай,- сказав Лакем.
Вони повернулись до розмови з третім чоловіком.
- Вже треба йти,- сказав чоловік.
- Куди ти йдеш?- спитав Лакем.
- В Пендор.
- Удачі,- мовив Нойон.
- І вам,- відповів чоловік.
Нойон Тирида і Емір Лакем сіли на коней і поскакали від них.
Чоловік, що схилився через кілька секунд коло Ніка, був дуже йому знайомий.
- Проснись вже, Вершник. Пора рятувати цей світ,- сказав торговець з Правена.
Війська Чорного Ордену майже дійшли до міста. До своїх військ приєднались королі, що додало їхнім солдатам впевненості, а також лорди Королівства Свад і Королівства Вегір, що були поряд.
Борча і Лезаліт вели Ніка довгими підземними коридорами.
- Ви ж розумієте, що робите помилку?-спитав Нік.
- Чому?- мовив Борча.
- Чорний Орден хоче мене, тому я важлива персона в цій битві. В вас є вибір: ви мене відпускаєте або ви тримаєте мене тут, Чорний Орден перемагає і ви помираєте.
- Якщо Чорний Орден отримає тебе, вони оголосять тебе, або твого нащадка імператором Кальрадії і тоді Великої Війни не уникнути.- сказав Лезаліт.
- Я не збираюсь бути імператором. Мені цього не потрібно, але помирати під землею я теж не хочу. Я дізнався про вас. Ви не прості найманці. Ви орден, що бореться за простих людей. Ви намагаєтесь їх врятувати.
- Чому ми маємо тобі вірити?- спитав Борча.
- Я тобі вже казав про вибір.
Борча глянув на Лезаліта.
- Ти ж розумієш, що після цього ми будемо поза законом по всій Кальрадії?
- Так,- відповів Лезаліт,- І вже не вперше.
Борча розв'язав Ніка і дав йому меча.
- В всіх орденів є магістри.- мовив Нік,- Ми маємо пробратись до головного і знешкодити його.
- Ми не знаємо хто він. Ми не знаємо де він. ми про нього взагалі нічого не знаємо!
- Він знає мене.
Вони швидко вибігли з підземелля та відправились на поле битви.
- Троє ми подохнемо,- сказав Борча.
- В мене є план. Надіюсь, ви не помрете,- сказав Лезаліт та швидко покинув їх.
- Куди це він?- спитав Нік.
- Та хрін його знає. Пішли!
Борча та Нік опинились на полі битви. Вони - майстерні воїни, тому вміло відбивають атаки та спритно наносять контрудари. Меч Ніка легко розрубує противників, пробиваючи броню.
- На пагорбі,- сказав Борча до Ніка.
Нік підняв голову і побачив чоловіка в чорних обладунках, що сидів на чорному коні. Чоловік вчасно обернувся, щоб побачити, що на нього їде вершник. Тоді він розбігся та стрибнув на противника. Лезо меча пробило броню і Нік вбив вершника, але впав сам.
- Чорт,- сказав Борча, допомагаючи Нікові встати,- Потім будеш спати!
Воїни пробивались через десятки ворожих солдатів.
- Їх тут реально дохріна!- крикнув Борча.
- Тримайся!
На Ніка скакав вершник, перехиливши списа. Чоловік розумів, що вдруге відстрибнути не вийде, тому приготував меча. Вершник наблизився до Ніка, але йому в шию влучила стріла. Нік обернувся і побачив двохтисячне військо. Ним командували Лезаліт та Фірентіс. Через кілька хвилин прийшов Джеремус та схилився над раненим Борчею.
- Він буде жити?- спитав Нік.
- Так.
Чоловік глянув навколо. Всюди літали стріли, чути брязкіт зброї, крики, лежали мертві тіла людей та коней. Він сів на одного з вільних коней та поскакав повз противників, час від часу рубаючи їх мечем. Невдовзі коня було поранено. Нік впав на землю, але одразу став на ноги та продовжив битись. Лінія зіткнення була за кілька десятків метрів позаду нього, тому всі удари він приймав на себе. Йому прийшлось ухилятись від атак та ховатись від стріл. На Ніка напав чоловік в дорогих латах. Скоріше за все, він був одним з командувачів військ Чорного Ордену. Нік спритно відбивав його удари, але все ж, він був занадто втомленим. Під час чергового залпу стріл, командувач відволікся і чоловік зміг збити з нього шолом. Це був Нойон Тирида.
- Давно не бачились, Нік Блек,- з усмішкою сказав Нойон,- Останнім часом ти стаєш все більш популярнішим.
- Я давно чекав цього моменту!
- Мушу визнати, що ти доволі живучий. Та ще й рани так швидко затягнулись. Звичайні люди так не можуть.
- Ти теж не зможеш.
Нік замахнувся для удару, але Нойон відбив атаку. Чоловік вирішив атакувати швидко та бити в різні частини тіла. Тирида відбивав деякі атаки, але більшість пропускав. Нойон став занадто втомленим, тому Нік замахнувся для смертельного удару, але противник його відбив.
- Непогано, але ти ще занадто молодий,- сказав Нойон.
Лінія зіткнення наблизилась до них. Війська Союзників перемагали Чорний Орден. Неподалік від Ніка бився Лезаліт, який кинув йому ножа. Нік зловив ніж та проткнув тіло Нойона.
- Давай! Заверши те, що почав колись!- крикнув Тирида.
Нік наблизив меч до шиї Нойона, але зупинився.
- Я не такий як ти,- мовив чоловік та пішов на пагорб, розрубуючи противників.
Нік піднявся на вершину, де стояв Емір Лакем коло якогось входу в склеп. Нік швидко підійшов до Еміра та притиснув його до стіни.
- Він там?- спитав Нік.
- Так. Чекає тебе.
15 квітня 1257р. 17:32
Нік спустився в підземелля. Всередині було темно і сиро, але горіли факели. Вони давали достатньо світла, щоб все розгледіти. Він зайшов в простору кімнату, де був лише магістр.
- Хто ти?-спитав Нік.
- Ти дійсно хочеш поговорити?
- Хто ти?
- Мене звати Марнид. Як ти вже, напевно, здогадався - магістр Чорного Ордену.
- Чому ти хочеш відродити Кальрадійську Імперію?
- Вже сотні років ці чортові королі ведуть постійні війни. Уяви, за всі двісті років після розпаду Кальрадії, не було року, коли б не велась війна. Вони вбивають простий люд.
- Ти думаєш, що Велика Війна зможе зупинити це?
- Під час Великої Війни помруть мільйони, але після відродження імперії настане мир, на який так чекають люди.
- Людям не потрібен мир на крові і кістках.- заперечив Нік.
- Ти маєш інші варіанти. Ти зможеш переконати королів зупинити війни? Я переконав претендентів на трон стати на мій бік. Я переконав бандитів та розбійників стати на мій бік. Я переконав лордів стати на мій бік, але королі... Ці недоумки думають, що зможуть правити вічно. Їх переконати я не в силах. Вони занадто егоїстичні, зажерливі, жадібні і нікчемні, щоб піти на компроміс і зробити мир у всій Кальрадії. Я двадцять років намагався з ними домовитись, але марно, тому я вирішив не продовжувати таку політику. Я спровокував війни між всіма королівствами, щоб вони зібрались в Диримі. Коли це сталось я просто напав на них.
- Битва буде тривати ще довго, а війська васалів прибудуть через кілька годин.
- Завтра. В обід. До того часу битва вже закінчиться, а Дирим буде моїм.
- І що далі? Ти захопиш місто, але ніхто тебе не визнає. Ти не зможеш бути королем.
- Ти можеш. Ти нащадок імператора.- мовив Марнид.
- З чого ти вирішив, що я буду тобі допомагати?
- Ти ж не хочеш, щоб люди помирали тисячами через королів. Зараз твориться історія і ти можеш зробити так, щоб тебе запам'ятали, як того, хто змінив світ на краще. Ти уявити собі не можеш, що наближається.
- Просвіти.
- Наближається війна, Ніку. Не знаю хто буде воювати. Не знаю з ким будуть воювати, але вона наближається. Війна настільки велика й масштабна, що все решта, що було до цього - це просто сутички маленьких дітей. І зараз ми вирішуємо можливий результат війни. На чий бік ти станеш: мій чи цих королів, які не можуть захистити самі себе?
- Подивимось як ти можеш себе захистити.- мовив Нік.
- Ти зробив жахливу помилку.
Марнид одягнув шолом. Нік спробував вдарити Марнида швидким випадом, але той швидко відбив удар. Нік відстрибнув назад, а тоді, після швидкого перекату по землі, вдарив його в спину. Меч, на диво, не зміг пробити броню. Нік відбив удар противника і виконав контрудар, але противник захистився. Після чергового удару, Марнид вхопив меч Ніка латною рукавицею та вдарив його в живіт. Тоді він замахнувся ждя удару, але Нік швидким рухом відбив удар та вибив меч з рук противника. Чоловік продовжував боротись, але невдало.
- Якого чорта?- здивовано мовив Нік, коли Марнид знову схопив його меч.
Противник вирвав меча та відкинув його вбік. Нік почав рукопашний бій, хоча чудово розумів, що таким способом не переможе Марнида. Він це робив для того, щоб мати час щось вигадати. Нік ухилявся від ударів противника, але не встигав за швидкими рухами Марнида. Невдовзі Марнид прижав чоловіка до стінита почав сильно бити його в різні частини тіла. Слабкий Нік не міг захищатись. Марнид відпустив Ніка, який впав на підлогу, та витягнув меча.
- Змушений сказати, що ти тримався набагато довше і достойніше, ніж інші. Жаль, що ти не приєднався до мене.
Марнид замахнувся для удару, але Нік перекотився вбік, схопив свого рунного меча та стримав удар. Магічні властивості його меча відкинула Марнида на кілька метрів, до протилежної стіни.
- Що це?- здивовано спитав Марнид.
- Подарунок від друга.
Незважаючи на дзвін у вухах, Марнид став на ноги та пішов на Ніка. Чоловік швидко побіг на нього. Марнид встиг відбити один удар, але другий був занадто швидким, тому Нік проткнув тіло противника наскрізь.
- Неможливо,- сказав Марнид. В нього з рота пішла кров.
- Ти можеш не боятись. Ту війну, про яку ти так хвилювався, ти вже не побачиш.
- Якщо ти не об'єднаєш всіх в Кальрадії - програєш. Всі програють.
Це були останні слова Марнида.
- Надіюсь, що вже не буде таких, як ти.
Нік пішов до виходу.
Коло виходу стояли Емір Лакем, Лезаліт, Король Яроглек і Король Харлаус. Всі вони здивувались, коли побачили закривавленого Ніка.
- Що сталось?- спитав Лезаліт.
- Він мертвий,- втомлено сказав Нік,- Чорного Ордену більше не існує.
Він побачив, що Лакем не дуже засмутився.
- Ти зробив добру справу, знищивши Чорний Орден, але це не відміняє того факту, що ти є загрозою.- говорив Король Яроглек,- Лезаліт, ув'язни Ніка і тоді я тебе помилую.
- Не збираюсь,- мовив Лезаліт,- Ми своїх не лишаємо.
- Як ти смієш?!- крикнув Яроглек, але швидко притих, коли підійшов Фірентіс з невеликим загоном.
- Ти зараз не в тому стані, щоб погрожувати нам,- сказав Нік та обернувся до Харлауса,- Накажіть сховати тіло далеко від поселень, в невідоме місце, про яке ніхто не буде знати.
- Я розумію. Не можна, щоб воно стало місцем паломництва,- погодився Король Харлаус.
Через кілька годин, Нік говорив з Лезалітом в військовому таборі найманців.
- Ми плануємо влаштувати свято,- сказав Лезаліт,- Приєднаєшся?
- Я б з радістю, але не фанат. Я вирушаю на південь, в Шариз, а звідти попливу кудись.
- Куди?
- Ще сам не знаю.
- Радий був зустрітись,- сказав Лезаліт.
- Так, я теж.
Нік попрощався зі всіма в таборі та вирушив в Шариз.
18 квітня 1257р. 08:21
Нік залишився переночувати в селі Айн Ассуаді, перед тим, як ввійти в Шариз. Проснувшись, він підійшов до одного з селян.
- Вітаю. Не підкажете чи далеко ще до столиці?
- До Шариза? Ні. Зовсім близько.
- Можете розповісти щось цікаве?
- Село нині процвітає. В оазисі багато пальм, на полях кипить робота. Місцеві жителі працюють разом, а вночі розважаються. Все навколо процвітає. Відразу видно, що орошування тут зроблено на славу.
Нік кивнув в знак подяки та покинув селянина. Він йшов по головній вуличці, але нікого не бачив. Пригледівшись, чоловік побачив сховані трупи в кущах. Нік витягнув меча та приготувався до бою, хоч нікого не було видно.
- Виходьте!- крикнув Нік,- Немає сенсу ховатись!
З будинків вийшло з десяток людей. Всі вони одягнені як бандити і озброєні відповідно.
- Хто ви?- спитав Нік.
- Звичайні головорізи,- жахливо усміхаючись, мовив один з них.
Всі десятеро одночасно пішли в атаку. Нік відбивав їхні удари, вміло кружляючи між ними. Нападники його оточили, але він зміг вирватись з оточення, при цьому вбивши трьох людей. Нік ухилився від неочікуваного удару і рубанув четвертого, а за ним і п'ятого. Після того він відбив удар противника з величезною сокирою. Нік одразу впізнав свою сокиру.
- Покидьок! Мародерством займаєшся?!
Ще двоє напали на Ніка з-заду, але він їх почув, тому одним рухом відрубав їм голови.
- Давно хотів вбити славетного Ніка Блека,- сказав один з противників.
- Я вже славетний?
- Був.
Нік відбив удар противника та вдарив його в спин ліктем. Після того, бандит спробував знову напасти, але Нік парирував удар і вибив зброю з його рук, а тоді проткнув його мечем.
- Чорт,- тихо прошепотів противник.
В Ніка над вухом пролетіла стріла. Він витягнув меча з тіла бандита та швидко пішов до лучника. Від другої стріли чоловік ухилився, а третю відбив мечем. Бандит знову вистрілив, але Нік схопив стрілу вільною рукою.
- Не може такого бути! Що ти таке?!- крикнув лучник.
Чоловік три рази проткнув лучника стрілою. Зі спини, до Ніка безшумно підкрався один з ранених бандитів. Він витягнув ножа та почав колоти ним чоловіка. Нік не очікував цього, тому просто не встиг обернутись, щоб нанести удар.
- За Чорний Орден,- сказав бандит, зробивши п'ять ударів, і впав на землю.
Село залишилось безлюдним.
23 квітня 1257р. 08:36
Нік почув знайомі голоси.
- Ми вже маємо йти,- говорив один з них.
- Після Чорного Ордену в державах безлад. Треба наводити порядок, а для цього потрібна армія. Тим більше ми не можемо йти з тобою аж в Пендор,- говорив другий голос.
Нік проснувся. Він лежав у візку, але не міг впізнати місцини. Над ним схилилось два чоловіка.
- Добре ж тобі дісталось,- сказав Емір Лакем.
- Вже вдруге ти чудом виживаєш,- говори Нойон Тирида.
- Що за...?- здивовано говорив Нік.
- Відпочивай,- сказав Лакем.
Вони повернулись до розмови з третім чоловіком.
- Вже треба йти,- сказав чоловік.
- Куди ти йдеш?- спитав Лакем.
- В Пендор.
- Удачі,- мовив Нойон.
- І вам,- відповів чоловік.
Нойон Тирида і Емір Лакем сіли на коней і поскакали від них.
Чоловік, що схилився через кілька секунд коло Ніка, був дуже йому знайомий.
- Проснись вже, Вершник. Пора рятувати цей світ,- сказав торговець з Правена.
Коментарі