Глава 4
13 квітня 1257р. 15:21
Нік і Лезаліт лікувались в столиці Королівства Вегір - Рейвадині. Вирішивши, що в Хальмарі занадто небезпечно, вони одразу вирушили на північ. Тим більше, Джеремус часто нахвалював це місто.
Хтось постукав в кімнату. Нік пішов відкривати двері і побачив молодого, але дуже втомленого хлопця, який тримав в руках торбу з листами.
- Хто ти?- одразу спитав Нік, доки хлопець важко дихав.
- Я листоноша з міста Дирим. Ви Нік Блек?- спитав хлопець та продовжив, коли Нік кивнув головою,- В мене до вас є лист від пана Борчі та лист для інформування населення.
- Заходь,- сказав Нік, пропускаючи хлопця,- Ти, напевно, втомився. Почекай трохи.
- Як скажете,- відповів хлопець.
Через дві хвилини Нік та Лезаліт спустились до хлопця.
- Пан Борча сказав, щоб все було строго конфіденційно.
- Можеш не переживати,- мовив Лезаліт,- Тут нас ніхто не підслуховує.
- Які в тебе новини?
- Перше - лист для інформування населення. Король дав наказ обов'язково його зачитувати чи переказувати. Два дні тому Королівство Норд напало на Свадію. Оскільки, всі держави воюють між собою, що приводить до неймовірних людських втрат, Король Яроглек дзапропонував королям прибути на з'їзд в Диримі, як це було після розпаду Кальрадійської Імперії. Він закликає вступити в військо короля, яке буде захищати його під час візиту. Його Величність вів переговори з Корллем Харлаусом і вони вирішили, що з'їзд буде в давній столиці Кальрадії - Диримі.
- Ясно.- мовив Лезаліт,- Як щодо листа від Борчі?
- Він заборонив мені його читати, а сказав, щоб я передав прямо в руки.
- Добре,- сказав Лезаліт,- Йди відпочинь, бо і себе заженеш, і коня.
- Дякую, пане.
Хлопець пішов. Лезаліт взяв до рук листа і глянув на Ніка.
- Що там?- спитав Нік.
- "Лезаліте, ми з Джеремусом вже кілька днів в Диримі і тільки що дізнались, що планується з'їзд королів, тому ми вирішили не повертатись в Хальмар. Тим більше, я чув, що там неспокійно. Крім постійних розмов про з'їзд тут все частіше починають обговорювати Чорний Орден. Люди припускають, що це могли вони спланувати, щоб зібрати королів, вбити їх та підняти свого. В зв'язку з твоєю недавньою сутичкою та все частішими розмовами - це звучить реалістично. Надіюсь, що ти сюди приїдеш, бо дивно все це."
Тиша.
- Якщо Борча правий і Чорний Орден дійсно планує представити свою людину, ти цією людиною буду я,- мовив Нік.
- Ні. Їм ще треба до тебе добратись. І подумай, що буде, якщо вони оголосять тебе імператором Кальрадії. Почнеться війна. Велика Війна.
- А зараз не те саме?
- Не зовсім. Чорний Орден має авторитет і владу, але вони в меншості. Якщо вони отримають тебе і доведуть всім, що ти нащадок імператора, більшість лордів та простого люду перейде на їхній бік.
- Розуміючи загрозу Чорного Ордену ми не можемо допустити смерть мільйонів людей.
- Ти ж розумієш, що цей з'їзд - це пастка?- спитав Лезаліт.
- Так, розумію.
15 квітня 1257р. 06:29
В замку Дерчиос, що розміщений за кілька кілометрів від Дириму, зібрались лорди різних королівств: Боярин Вульдрат і Боярин Мерига з Королівства Вегір, Тан Райчин і Тан Тальбар з Королівства Родок, Граф Харінгтон і Граф Клайс з Королівства Свад, Емір Лакем і Емір Айям з Саранидського Султанату, Нойон Алагур і Нойон Тирида з Хергитського Ханства.
В великий та просторий зал зайшов чоловік.
- Вперше ми всі тут. Всі разом. Хоч деякі з вас зустрічались вже до того. Дехто на полі бою, можливо, по різні, але тепер ми всі тут. Ми з вами переслідуємо велику мету. Двісті років тому розпалась Кальрадійська Імперія і після цього наша земля була поділена між королями та лордами. Простолюдини, аристократи та навіть лорди і королі звикли до такого паразитичного способу життя. Звикли до постійних війн та руйнувань. Дирим зараз оточений величезними арміями, яких ще не бачив світ, а ті високомірні "королі", які самі себе так назвали навіть не думають щось змінювати. Цей з'їзд нічого не дасть, якщо ми не втрутимось. Сьогоднішній день ввійде в історію Кальрадії. Люди, що зараз живуть запам'ятають його, як день кровопролиття та численних смертей, але історія запам'ятає його, як революцію. Не початку відновлення Кальрадії, не устрою життя, яким люди звикли жити століттями, а революцію людського розуміння та ясності людського розуму, що можна жити без страху, без голоду, без смертей. Пора це вже зробити! Зробімо це!!!
- ТАК!!!- крикнули всі присутні.
15 квітня 1257р. 13:13
Почалась рада королів.
- Я зібрав вас тут не просто так,- почав Яроглек,- Чи хтось з вас пам'ятає як такий з'їзд назвали наші предки?
- Перший з'їзд королів,- різко відповів Харлаус,- Ми всі знаємо як той з'їзд назвали.
- Так. Перший з'їзд королів. Знаєте чому перший? Перший, тому що до цього не було королів. За тисячу років до утворення Імперії утворилась невеличка держава. Вона не мала армії, не мала нічого, але це була держава. Її назвали переселенці з Пендору за назвою континенту - Кальрадія. Згодом центром держави стало це місто. Дирим. Головною проблемою було те, що її оточувало багато ворожих племен. Без великої та тренованої армії перемогти її було неможливо, тому перший король вирішив піти шляхом дипломатії. Першими племенами, що увійшли до складу Кальрадії були племена вегірів. Оскільки, вони були великою групою населення, вони так і не змогли асимілюватись. Зараз ви нічого не зможете знайти про перших правителів-вегірів, крім факту їхнього існування. Звісно, ми всі чудово знаємо, що королівство створили свади, але вегіри дали достатню армію. Тоді вони почали більш агресивну політику, яка не давала людям спокою. Кальрадія завойовувала все більше територій та населення, що жило там, поки вони не захопили весь континент: від північних снігів до південних пустель, від західного моря до східних степів. Кальрадійська Імперія процвітала, але почала занепадати під власною вагою могутності. Прискорили цей процес постійні напади нордів, хергитів та саранидів. Це повністю зруйнувало Імперію. Тоді найвпливовіші оголосили про Перший з'їзд королів в колишній столиці Диримі. Вони це зробили не для того, щоб отримати владу чи багатство, а для того, щоб зупинити кровопролиття своїх людей. А що зараз робимо ми? Ми робимо те, що наші предки намагались уникнути. Ми холоднокровно вбиваємо один одного, тому я вирішив організувати Другий з'їзд королів в Диримі, щоб зупинити цю ворожнечу.
- Невже ти, Яроглеку, думаєш, що ми після двох сотень років просто сядемо в себе в замках і будемо вітати один одного з кожним святом?- спитав Король Рагнар,- Хочу тобі нагадати, що менше місяця тому, ми з тобою так само проливали кров один одному і тоді ти, без роздумів, найняв тих найманців, а зараз ти говориш про добро, довіру, милосердя.
- Я робив все можливе для захисту держави.
- Так само й ми робимо все можливе, а ти ще й нам дорікаєш,- сказав Султан Хаким.
- Так? Тому ти захопив мій замок?!- крикнув Гравет.
- Я відвойовував територію, яку ти колись забрав.
- Ти взагалі не маєш тут сидіти, Гравете,- мовив Харлаус,- Ти і твої, так звані, лорди просто повстанці, які ще поплатяться за своїх діяння.
- По-перше, родоки вже давно всім довели, що можуть постояти за себе і вже давно всі визнали нашу незалежність. По-друге, ще твій дід намагався придушити повстання, але так нічого і не вийшло!
- Закрийте роти!- крикнув Саньяр-Хан.
- Та як ти смієш?!
- Він правий. Закрийти роти!- сказав Султан Хаким.
Вони почули швидкі кроки, а через секунду в зал ввірвалось шестеро найманих вбивць.
15 квітня 1257р. 13:20
Нік та Лезаліт в'їжджали в Дирим.
- Де розкладено табір?- спитав Нік.
- За кілька кілометрів від міста. Якщо тут раптом щось трапиться, ми тут ні до чого.
- Зрозуміло. Слухай, ти ж не місцевий. Як ти потрапив в Кальрадію?
- Я другий син графа Джеройї, про якого ти, напевно, не чув. Про спадок я навіть не мріяв, тому відправився в Кальрадію, щоб навчати людей бойовому мистецтву і, тим самим, заробляти гроші. На жаль, лорд міста Ялен не зрозумів, що без дисципліни селян в солдатів не перетвориш. Я казав, що краще карати зараз, ніж закопувати потім, але лорд мене не слухав і наказав забиратись. Тоді я вирішив створити свою команду найманців, яку б міг навчити і зробити найкращими в Кальрадії.
- Цікаво,- мовив Нік.
В місті вони зустріли Борчу.
- Де Джеремус?- спитав Лезаліт.
- Відправився табір. В повітрі відчувається напруження.- мовив Борча.
В цей момент в місті задзвеніли дзвони.
- Що це?- спитав Нік.
- Почалось,- відповів Лезаліт.
Нік і Лезаліт лікувались в столиці Королівства Вегір - Рейвадині. Вирішивши, що в Хальмарі занадто небезпечно, вони одразу вирушили на північ. Тим більше, Джеремус часто нахвалював це місто.
Хтось постукав в кімнату. Нік пішов відкривати двері і побачив молодого, але дуже втомленого хлопця, який тримав в руках торбу з листами.
- Хто ти?- одразу спитав Нік, доки хлопець важко дихав.
- Я листоноша з міста Дирим. Ви Нік Блек?- спитав хлопець та продовжив, коли Нік кивнув головою,- В мене до вас є лист від пана Борчі та лист для інформування населення.
- Заходь,- сказав Нік, пропускаючи хлопця,- Ти, напевно, втомився. Почекай трохи.
- Як скажете,- відповів хлопець.
Через дві хвилини Нік та Лезаліт спустились до хлопця.
- Пан Борча сказав, щоб все було строго конфіденційно.
- Можеш не переживати,- мовив Лезаліт,- Тут нас ніхто не підслуховує.
- Які в тебе новини?
- Перше - лист для інформування населення. Король дав наказ обов'язково його зачитувати чи переказувати. Два дні тому Королівство Норд напало на Свадію. Оскільки, всі держави воюють між собою, що приводить до неймовірних людських втрат, Король Яроглек дзапропонував королям прибути на з'їзд в Диримі, як це було після розпаду Кальрадійської Імперії. Він закликає вступити в військо короля, яке буде захищати його під час візиту. Його Величність вів переговори з Корллем Харлаусом і вони вирішили, що з'їзд буде в давній столиці Кальрадії - Диримі.
- Ясно.- мовив Лезаліт,- Як щодо листа від Борчі?
- Він заборонив мені його читати, а сказав, щоб я передав прямо в руки.
- Добре,- сказав Лезаліт,- Йди відпочинь, бо і себе заженеш, і коня.
- Дякую, пане.
Хлопець пішов. Лезаліт взяв до рук листа і глянув на Ніка.
- Що там?- спитав Нік.
- "Лезаліте, ми з Джеремусом вже кілька днів в Диримі і тільки що дізнались, що планується з'їзд королів, тому ми вирішили не повертатись в Хальмар. Тим більше, я чув, що там неспокійно. Крім постійних розмов про з'їзд тут все частіше починають обговорювати Чорний Орден. Люди припускають, що це могли вони спланувати, щоб зібрати королів, вбити їх та підняти свого. В зв'язку з твоєю недавньою сутичкою та все частішими розмовами - це звучить реалістично. Надіюсь, що ти сюди приїдеш, бо дивно все це."
Тиша.
- Якщо Борча правий і Чорний Орден дійсно планує представити свою людину, ти цією людиною буду я,- мовив Нік.
- Ні. Їм ще треба до тебе добратись. І подумай, що буде, якщо вони оголосять тебе імператором Кальрадії. Почнеться війна. Велика Війна.
- А зараз не те саме?
- Не зовсім. Чорний Орден має авторитет і владу, але вони в меншості. Якщо вони отримають тебе і доведуть всім, що ти нащадок імператора, більшість лордів та простого люду перейде на їхній бік.
- Розуміючи загрозу Чорного Ордену ми не можемо допустити смерть мільйонів людей.
- Ти ж розумієш, що цей з'їзд - це пастка?- спитав Лезаліт.
- Так, розумію.
15 квітня 1257р. 06:29
В замку Дерчиос, що розміщений за кілька кілометрів від Дириму, зібрались лорди різних королівств: Боярин Вульдрат і Боярин Мерига з Королівства Вегір, Тан Райчин і Тан Тальбар з Королівства Родок, Граф Харінгтон і Граф Клайс з Королівства Свад, Емір Лакем і Емір Айям з Саранидського Султанату, Нойон Алагур і Нойон Тирида з Хергитського Ханства.
В великий та просторий зал зайшов чоловік.
- Вперше ми всі тут. Всі разом. Хоч деякі з вас зустрічались вже до того. Дехто на полі бою, можливо, по різні, але тепер ми всі тут. Ми з вами переслідуємо велику мету. Двісті років тому розпалась Кальрадійська Імперія і після цього наша земля була поділена між королями та лордами. Простолюдини, аристократи та навіть лорди і королі звикли до такого паразитичного способу життя. Звикли до постійних війн та руйнувань. Дирим зараз оточений величезними арміями, яких ще не бачив світ, а ті високомірні "королі", які самі себе так назвали навіть не думають щось змінювати. Цей з'їзд нічого не дасть, якщо ми не втрутимось. Сьогоднішній день ввійде в історію Кальрадії. Люди, що зараз живуть запам'ятають його, як день кровопролиття та численних смертей, але історія запам'ятає його, як революцію. Не початку відновлення Кальрадії, не устрою життя, яким люди звикли жити століттями, а революцію людського розуміння та ясності людського розуму, що можна жити без страху, без голоду, без смертей. Пора це вже зробити! Зробімо це!!!
- ТАК!!!- крикнули всі присутні.
15 квітня 1257р. 13:13
Почалась рада королів.
- Я зібрав вас тут не просто так,- почав Яроглек,- Чи хтось з вас пам'ятає як такий з'їзд назвали наші предки?
- Перший з'їзд королів,- різко відповів Харлаус,- Ми всі знаємо як той з'їзд назвали.
- Так. Перший з'їзд королів. Знаєте чому перший? Перший, тому що до цього не було королів. За тисячу років до утворення Імперії утворилась невеличка держава. Вона не мала армії, не мала нічого, але це була держава. Її назвали переселенці з Пендору за назвою континенту - Кальрадія. Згодом центром держави стало це місто. Дирим. Головною проблемою було те, що її оточувало багато ворожих племен. Без великої та тренованої армії перемогти її було неможливо, тому перший король вирішив піти шляхом дипломатії. Першими племенами, що увійшли до складу Кальрадії були племена вегірів. Оскільки, вони були великою групою населення, вони так і не змогли асимілюватись. Зараз ви нічого не зможете знайти про перших правителів-вегірів, крім факту їхнього існування. Звісно, ми всі чудово знаємо, що королівство створили свади, але вегіри дали достатню армію. Тоді вони почали більш агресивну політику, яка не давала людям спокою. Кальрадія завойовувала все більше територій та населення, що жило там, поки вони не захопили весь континент: від північних снігів до південних пустель, від західного моря до східних степів. Кальрадійська Імперія процвітала, але почала занепадати під власною вагою могутності. Прискорили цей процес постійні напади нордів, хергитів та саранидів. Це повністю зруйнувало Імперію. Тоді найвпливовіші оголосили про Перший з'їзд королів в колишній столиці Диримі. Вони це зробили не для того, щоб отримати владу чи багатство, а для того, щоб зупинити кровопролиття своїх людей. А що зараз робимо ми? Ми робимо те, що наші предки намагались уникнути. Ми холоднокровно вбиваємо один одного, тому я вирішив організувати Другий з'їзд королів в Диримі, щоб зупинити цю ворожнечу.
- Невже ти, Яроглеку, думаєш, що ми після двох сотень років просто сядемо в себе в замках і будемо вітати один одного з кожним святом?- спитав Король Рагнар,- Хочу тобі нагадати, що менше місяця тому, ми з тобою так само проливали кров один одному і тоді ти, без роздумів, найняв тих найманців, а зараз ти говориш про добро, довіру, милосердя.
- Я робив все можливе для захисту держави.
- Так само й ми робимо все можливе, а ти ще й нам дорікаєш,- сказав Султан Хаким.
- Так? Тому ти захопив мій замок?!- крикнув Гравет.
- Я відвойовував територію, яку ти колись забрав.
- Ти взагалі не маєш тут сидіти, Гравете,- мовив Харлаус,- Ти і твої, так звані, лорди просто повстанці, які ще поплатяться за своїх діяння.
- По-перше, родоки вже давно всім довели, що можуть постояти за себе і вже давно всі визнали нашу незалежність. По-друге, ще твій дід намагався придушити повстання, але так нічого і не вийшло!
- Закрийте роти!- крикнув Саньяр-Хан.
- Та як ти смієш?!
- Він правий. Закрийти роти!- сказав Султан Хаким.
Вони почули швидкі кроки, а через секунду в зал ввірвалось шестеро найманих вбивць.
15 квітня 1257р. 13:20
Нік та Лезаліт в'їжджали в Дирим.
- Де розкладено табір?- спитав Нік.
- За кілька кілометрів від міста. Якщо тут раптом щось трапиться, ми тут ні до чого.
- Зрозуміло. Слухай, ти ж не місцевий. Як ти потрапив в Кальрадію?
- Я другий син графа Джеройї, про якого ти, напевно, не чув. Про спадок я навіть не мріяв, тому відправився в Кальрадію, щоб навчати людей бойовому мистецтву і, тим самим, заробляти гроші. На жаль, лорд міста Ялен не зрозумів, що без дисципліни селян в солдатів не перетвориш. Я казав, що краще карати зараз, ніж закопувати потім, але лорд мене не слухав і наказав забиратись. Тоді я вирішив створити свою команду найманців, яку б міг навчити і зробити найкращими в Кальрадії.
- Цікаво,- мовив Нік.
В місті вони зустріли Борчу.
- Де Джеремус?- спитав Лезаліт.
- Відправився табір. В повітрі відчувається напруження.- мовив Борча.
В цей момент в місті задзвеніли дзвони.
- Що це?- спитав Нік.
- Почалось,- відповів Лезаліт.
Коментарі