Атлантичний океан. Величезні водні простори, які повністю населені різними організмами. Сотні кораблів плавають цим океаном кожного дня. Людство використовує його для власних потреб вже тисячі років, але досі не змогло досконало вивчити його. Скільки ще таємниць ховаються під величезним шаром холодної океанічної води? Цього точно ніхто не може сказати. Проте, для невеликої групи вчених, які працюють на американську армію, на одну таку таємницю стало менше.

Невеликий човен, який ще кілька годин тому покинув маленьку пристань одного з сіл Бразилії, швидко прямував в сторону, здавалося б, безмежного океану, водночас, швидко віддаляючись від материка. Крім власника човна, в ньому знаходилось ще кілька добре озброєних солдатів. Сторонній спостерігач міг би припустити, що це були американці, але на них не було розпізнавальних знаків, тому важко було сказати, кому саме вони підпорядковувались.

- Нам ще далеко?- прокричав один з солдатів, намагаючись бути голоснішим за шум двигуна та морської води.

- Хвилин десять... Можливо, менше. Бачите пляму на горизонті?! Ось, нам туди!

- Добре!- спокійно мовив солдат та відійшов від чоловіка, діставши рацію.

- Хоч ми і виглядаємо мудаками, але це не так,- сказав один з солдатів, який сидів просто навпроти Нельсона,- Просто ти повинен розуміти, що нас кинули самих, без підтримки. Це доволі сильно нагнітає атмосферу всередині.

- Так,- спокійно відповів чоловік, намагаючись уникати прямого зорового контакту з співрозмовником,- Я розумію.

Зрозумівши, що новобранець не налаштований на розмову, невідомий солдат вирішив не чіпати його.

Пройшло кілька хвилин, а чорна точка, яка почала набувати цілком чіткої форми, була все ближче. Весь цей час Нельсон дивився на океанські хвилі, які розбігались в сторони від їхнього човна. Чоловік завжди любив воду та планував піти служити у флот, але його батько вирішив по-іншому. За його словами, Нельсон просто не міг порушити давню сімейну традицію, яку розпочав його прадід, який служив пілотом літака під час Першої світової війни. Саме після нього, кожен чоловік в їхній родині служив саме у військово-повітряних силах Сполучених Штатів.

Проте, піднявши погляд, Нельсон побачив, що вони вже достатньо наблизились до величезного військового авіаносця, у порівнянні з яким, їхній човен виглядав просто комашкою. Ця неймовірна конструкція, яка важила більше 97 тисяч тонн, мала довжину 332 метри та ширину — 76 метрів.

- Вау!- вигукнув чоловік, коли вони підпливли достатньо близько, щоб оцінити масштаб величезного судна.

- Скажем так, влада не повністю про нас забула,- озвався вже знайомий солдат,- Минулий президент передав нам цю вже списану посудину, яку ми привели до владу та зараз успішно використовуємо у власних цілях.

Вже через кілька хвилин, Нельсон та солдат, якого, як виявилось, звати Френк, стояли на палубі, спостерігаючи за персоналом, бойовими винищувачами та багатьма різними речами, чого сам Нельсон навіть не зміг би описати.

- Радий, що ви прибули сюди так швидко,- мовив далеко не молодий та сивий чоловік, який підійшов до них,- Мене звати контр-адмірал Джордж Касл і я командир цього корабля.

- Він вражає,- захоплено сказав Нельсон, озирнувшись навколо,- Я завжди мріяв побувати на такому, але вдалось потрапити лише на китайський “Ляонін”.

- Китайцям ще далеко до наших кораблів. Радий, що вам подобається. Хоч він і збудований у 1990 році, але все ще вважається одним з найкращих та може показати нашим ворогам їхнє місце. Жаль, що його списали після кількох боїв.- Касл швидко розвернувся та кудись пішов,- Проте, ви тут не для цього. Президент дав чітке розпорядження щодо вашого завдання. Хоч я і не думаю, що програма того варта, але я лише виконую накази.

Пройшовши кілька десятків метрів, чоловіки спустились з палуби всередину корабля, який являв собою складний багаторівневий комплекс. Велика кількість охоронців стояли на кожному повороті та коло кожних дверей, які мали важливе значення у випадку бойових дій. Не зважаючи на величезну кількість охорони, самі солдати не займали багато місця та були чудовим прикладом організації охорони важливих об’єктів.

- Крім цього корабля, в Тихому океані є інший військовий корабель, призначений для якогось секретного завдання,- сказав Касл, ведучи прибулих за собою.

- Думаю, їх треба посвятити в те, що ми тут робимо,- спокійно мовив чоловік, який був головним на човні, а тепер йшов поруч.

- Так, ти правий, Лайє. Отож, я думаю, ви знаєте про Командування зоряною брамою. Тим не менш, я та деякі інші люди вважаємо їхнє керівництво некомпетентним в ситуації, яка склалась у наших стосунках з гоа’улдами. Вони лише проводили розвідувальні чи рятувальні операції, час-від-часу вбиваючи того чи іншого системного лорда. Очевидно, розуміючи, що у нас війна, ми вирішили діяти більш рішуче, тому перейшли до повномасштабних бойових дій. Кілька разів команди з КЗБ намагались зупинити нас, але ми не припиняли воювати.

- Тобто, зараз ви ведете повномасштабну війну з гоа’улдами?- спитав Нельсон.

- Зараз ми поновлюємо бойові дії, але раніше ми робили все необхідне, щоб якомога сильніше послабити сили противника.

- Ви використовували танки, артилерію чи іншу техніку?

- Так. Як виявилось, деякі види техніки можуть спокійно проходити через браму, тому ми активно цим користувались... Кожного дня, протягом багатьох років, хтось з нас помирав, але, нарешті, ми отримали можливість покінчити з цим раз і назавжди. Розвідники джаффа, які активно розпочали співпрацю з нами після закриття програми “Зоряна брама”, розповіли, що всі системні лорди збираються в одному місці для того, щоб обговорити якісь важливі питання.

- Це може бути пов’язано з відновленням діяльності Командування?- спитав Нельсон, підійшовши до адмірала.

- Скоріше за все,- спокійно відповів чоловік,- Напевно, вони стурбовані. Ми можемо скористатись цим, щоб проникнути в місце їхньої зустрічі та просто перебити їх.

Вони вже пройшли кілька коридорів та спустились на кілька рівнів, після чого опинились у просторій залі, де спокійно могло розміститись майже два десятки танків. Коло однієї з броньованих стін можна було одразу побачити зоряну браму, а неподалік від неї і набірний пристрій, який часто можна побачити на інших планетах.

- Ми отримали її за допомогою російського космічного корабля, який забрав і браму, і набірний пристрій на одній із планет.- адмірал розвернувся до солдатів,- Пентагон обрав вас для проведення спеціального завдання з ліквідації всіх системних лордів, які будуть присутні на зустрічі.

- Лише нас?- спитав один з солдатів.

- Цього має бути цілком достатньо. Крім того, з вами буде моя людина, прекрасний солдат — Максвел Кінг.- адмірал вказав на солдата в залі, який не зводив погляду із зоряної брами,- Хоч, на відміну від вас, він не брав участі в операціях на інших планетах, але свою роботу зробить досконало. Якщо немає питань, то у вас є година на підготовку.

***

Нельсон, Френк, Максвел та ще кілька солдатів опинились на пустельній планеті. На сотні кілометрів навколо не було нічого, окрім піску та скель. Лише за сотню метрів стояв модифікований вантажний корабель гоа’улдів.

- Ви залишаєтесь тут,- сказав Максвел кільком солдатам,- Якщо хтось пройде через браму, я хочу знати це. Зрозуміло?

Солдати нічого не відповіли, а лише кивнули та розійшлись в різні сторони.

- Нам варто хвилюватись?- спитав Нельсон, не зводячи погляду з корабля.

- Ні,- спокійно відповів Френк, пішовши вперед,- Нам його дали джаффа для того, щоб дістатись до нової космічної станції гоа’улдів.

Через кілька хвилин вони опинились всередині корабля. Нельсон одразу відчув це прекрасне відчуття свіжості після навіть доволі короткого перебування на поверхні розпеченої планети.

- Миленько,- мовив Френк, озирнувшись навколо.

- Шлях буде неблизьким, але нічого не вдієш,- сказав Максвел, який останнім зайшов на корабель,- Це найближча планета з брамою... Було б чудово, якби ми обговорили легенду зараз. Ми — делегація від системного лорда Апопа. Нельсон, який має найбільший досвід у роботі на інопланетних операціях проти гоа’улдів, представиться його представником та буде присутній в залі переговорів. Очевидно, їм це не сподобається, але такий план та іншого немає.

- Ти впевнений, що вони нам повірять?- спитав Нельсон.

- Так. Ми зв’яжемось з Апопом, який підтвердить інформацію про те, що ти — його представник.

- Почекайте,- одразу спитав Нельсон,- Ми контактуємо з ворожою стороною?

- Він допомагав нам ці 10 років. Ми досягли чималих успіхів, завдяки його старанням. Можна сказати, він наш союзник.

- Але від нього, згодом, ми також позбудемось,- сказав Френк, оглядаючи стіни корабля,- Як по-американськи.

- Він гоа’улд,- невдоволено сказав Нельсон,- Всі вони наші вороги. Якщо він працював з нами, то лише для своєї вигоди. І в будь-який момент зрадить нас.

- Якщо ми не зробимо це першими.- спокійно сказав Максвел та продовжив,- Ми тут не для того, щоб обговорювати способи нашої боротьби проти ворогів. Отож, ти прийдеш туди та відкриєш отруту у вигляді газу. Зробиш це лише тоді, коли зберуться всі лорди. Ми не можемо дозволити комусь втекти.

- Добре,- сказав Нельсон, підійшовши до напарника,- Припустимо, що я буду там серед великої кількості сильних ворогів, які вб’ють мене за кілька секунд. Що будете робити ви?

- Я буду тут та охоронятиму корабель, а Френк, як спеціаліст, спробує проникнути всередину та витягти якусь інформацію з їхньої бази даних. Занадто багато всього змінилось за ці 10 років, тому актуальна інформація може допомогти знищити Апопа. В майбутньому, звісно.

- Це буде до біса непросто,- сказав Френк.

- Ніхто не казав, що це буде просто. Вам обом світило довічне ув’язнення, тому вибір у вас невеликий.

- Так,- мовив Нельсон, сівши в крісло другого пілота,- Ми в курсі.

- В багажному відсіку є ваші речі, які можуть знадобитись. Маєте трохи часу, щоб ознайомитись,- сказав Максвел, сівши на місце головного пілота.

***

Двоє озброєних джаффа швидко йшли коридорами із позолоченими стінами. Величезна космічна станція всередині не дуже сильно відрізнялась від корабля гоа’улдів, але ззовні виглядала дійсно могутньо. Пройшовши кілька поворотів, чоловіки зупинились коло дверей. Глянувши на свого напарника, інший воїн джаффа натиснув кілька клавіш на панелі неподалік від дверей, які одразу після цього відчинились. Вони одразу побачили чоловіка середніх років, який був у броні першого воїна Апопа.

Оглянувши охоронців, які й так було поінформовані, Нельсон нічого не сказав та, оминувши їх, пішов вперед. Не зупиняючись на таких дрібних речах, як оглядання предметів неймовірної розкоші, які прикрашали коридори, чоловік пройшов у головний зал, де вже сиділо троє осіб з своїми рабами.

- Прибув представник від системного лорда Апопа,- мовив молодий слуга, завданням якого було стояти коло дверей та оголошувати прибулих.

- Лорд Апоп не зміг особисто прибути на зібрання, яке скликав сам?- невдоволено спитала жінка на ім’я Морріган, яка сиділа у розкішному кріслі.

- Думаю, він зможе пояснити свою відсутність особисто,- спокійно відповів Нельсон, який чудово знав правила гоа’улдів.

Солдат відчув, що його руки тремтять від хвилювання, але він швидко дістав невелику кулю з сумки. Через кілька секунд присутні побачили голограму із зображенням сенатора, що дуже здивувало і самого Нельсона.

- Тек’ма’те,- мовив Апоп,- Приношу вибачення за те, що не міг прибути особисто, але зараз у мене є вкрай важливі власні справи. Втім, я не забув про ініційований мною захід, тому й прислав свого делегата, який буде говорити від мого імені. У нього є чіткі інструкції.

- Що за справи?- спитав гоа’улд на ім’я Ішкур.

- Це почекає. Я сподіваюсь, що ви можете зрозуміти мене.

Гоа’улди переглянулись між собою, але зваживши на авторитет Апопа, легко кивнули. Гоа’улд лише кивнув у відповідь та закінчив сеанс зв’язку.

- Прибув системний лорд Фобос,- схвильовано сказав слуга, низько вклонившись новому гостю.

Нельсон сховав кулю та повільно підійшов до крісла Апопа, але не сідав у нього.

- Кого нам ще чекати?- невдоволено спитала Морріган, перевівши погляд на слугу.

- Лордів Пелопса, Зевса, Бастета та Аматерасу.

- Зевс розбитий моїми військами кілька тижнів тому,- задоволено сказав Фобос, сідаючи на своє місце,- Він сьогодні не зможе прийти.

- Бастет зараз у мене в полоні, тому на нього також можете не чекати,- додав Ішкур.- А щодо Аматерасу... Вона зрадила нас, допомігши тау’рі. Ми вб’ємо її, як тільки вона тут з’явиться.

- Значить, залишається лише Пелопс,- мовила Морріган,- Думаєте, він прийде? Його ніхто не бачив після експериментів зі старіючими нанітами.

- Та це не означає, що мене немає, моя люба,- задоволено посміхнувшись, сказав Пелопс, який тільки зайшов в кімнату.

- Прибув системний лорд Пелопс,- трохи злякано сказав слуга.

- В такому випадку, ми можемо починати,- мовив Фобос.

- І це всі?- спитав Пелопс, коли оглянув всіх та трохи довше затримав свій погляд, дивлячись на Нельсона,- Я очікував, що нас буде значно більше. Принаймні, колись нас було в рази більше.

- Боротьба з джаффа. Ток’Ра, реплікаторами та орай зменшила наші сили,- невдоволено сказав Ішкур.

- Не варто себе обманювати,- сказав Фобос,- Всі ми прекрасно розуміємо, що люди із Землі нанесли нам найбільшого удару. Саме вони змусили джаффа перейти до відкритої боротьби і саме вони активізували діяльність Ток’Ра в наших рядах. Останнім системним лордом, який міг дати їм достойний бій був Ба’ал, але і він вже давно мертвий. Лише за останні кілька тижнів, вони встигли вбити Сварога та Пта. Десять років затишшя і таке швидке повернення змушує нас хвилюватись. Цього разу вони діють радикальніше та швидше, ніж десять років тому. Єдиний спосіб зупинити їх — це об’єднати сили та напасти на Землю.

- У них є могутня зброя Древніх,- заперечила Морріган.

- Була,- спокійно сказав Пелопс,- У них була могутня зброя Древніх. Дізнавшись про Землю після невдалої атаки Апофіса на неї, я покинув свої володіння та відправився туди. Дванадцять років тому на них напала невідома раса. Я їх ніколи не бачив, але, очевидно, вони виявились достатньо могутніми, щоб напасти на планету. Я впевнений, що, якби вони перемогли, це могло б стати серйозною проблемою для нас. Проте, люди знову перемогли. Тим не менш, ця невідома раса змогла знищити зброю Древніх на Землі. Єдиним засобом безпеки є кілька їхніх космічних кораблів, але достатня кількість наших кораблів з певними модифікаціями зможе з ними впоратись. Якщо ми будемо діяти швидко та злагоджено, їм не перемогти.- Задоволений своєю промовою, Пелопс скористався паузою та оглянув обличчя присутніх, затримавши погляд на обличчі Нельсона.- Думаю, нам всім потрібно це добре обдумати. Пропоную зробити перерву.

Гоа’улд швидко встав з свого місця та покинув кімнату якраз тоді, коли Нельсон зібрався пошити отруйний газ.

***

Френк швидко крокував коридорами станції, намаючись уникати постійні патрулі джаффа, які прибули разом з системними лордами. Пересуватись по незнайомій станції виявилось доволі непросто, але солдат відчував, що йде у правильному напрямку. Про це вказувало і зменшення коштовних прикрас та елементів декору в коридорах.

Пройшовши майже сотню метрів, солдат зупинився в коридорі та сховався за стіною. Розуміючи, що потрібні йому двері зараз охороняють два солдати джаффа, він зрозумів, що прийдеться вступати в бій. Витягнувши зет та невдоволено видихнувши повітря, чоловік зробив крок вперед та, вийшовши з-за укриття, одразу поцілив у двох охоронців, які навіть не встигли нічого зробити. Зробивши кілька кроків в сторону непритомних тіл, Френк почув швидкі кроки з іншого кінця коридору та побачив патруль із чотирьох противників, який одразу побачив його.

Брудно вилаявшись, Френк зміг знешкодити одного ворога, але одразу потрапив під щільний вогонь, тому був змушений сховатись в укриття. Те саме зробили і джаффа, які зайняли вигідні позиції для ведення бою.

- Френку, ти тут?- спитав Нельсон, зв’язавшись по рації з напарником.

- Трішки незручно говорити, але так, я тут.

- Що це в тебе там?

- Невеличка сутичка з місцевими,- мовив солдат та, визирнувши з-за стіни, двічі вистрелив у противника.- Почекай секунду.

Зручніше взявши зет, Френк покинув своє укриття, перекотився по підлозі та зміг попасти у третього противника. Розуміючи, що шансів на перемогу стало значно менше, четвертий воїн джаффа припинив вогонь та, покинувши укриття, побіг кликати по допомогу.

- Чорт!- невдоволено вилаявся Френк, який одразу кинувся за ним.

На щастя, в цій частині коридорів, патрулів було значно менше. Наздогнати швидкого противника було непросто, але через кілька секунд вони опинились у довгому прямому коридорі. Джаффа швидко біг до дверей за якими, скоріше за все, було чимало ворогів. Зупинившись, Френк підняв зет та тричі вистрелив у ворога, тіло якого одразу зникло за кілька метрів від дверей.

- Люблю тебе,- мовив Френк, поцілувавши зет, після чого повернувся до мертвих або непритомних тіл, після чого позбувся і від них.- Значить, третій постріл дематеріалізує. Треба буде запам’ятати.

Пройшовши ще кілька десятків метрів, Френк опинився у потрібній кімнаті, після чого він і згадав про Нельсона.

- Що ти хотів?- спитав Френк, зв’язавшись з напарником.

- Ти там перестрілку влаштував?

- Так, щось таке. Я зробив це не спеціально.

- Системні лорди пішли на перерву, тому я тут сам.

- Всі прибули?

- Так.

- Значить, потрібно діяти. Наскільки я знаю, газ вбиває лише симбіонтів, тому можеш не боятись.

- Справа не в цьому.- сказав Нельсон,- Системний лорд на ім’я Пелопс доволі багато знає про Землю. Він там був двадцять три роки. Наприклад, він знає, що рейфи знищили крісло Древніх після останнього нападу на Землю.

- Так, це проблема. Крісло Древніх — одне з небагатьох речей, які реально стримували їх від нападу.

- Пелопс запропонував напасти на Землю, скориставшись ефектом неочікуваності. Він впевнений, що сил гоа’улдів має вистачити, щоб знищити флот Землі.

- Значить, ти маєш діяти швидше. Якщо системні лорди загинуть, планета знову буде у безпеці.

- Я тому і зв’язався. Можливо, нам варто зачекати? Я можу спробувати дізнатись більше про те, що вони знають.

- Не треба!- одразу перебив Френк,- Необхідну інформацію дістану я, а ти просто зроби те, що від тебе вимагають. Без імпровізацій.

- Добре.

Почувши задовільну відповідь, Френк першим розірвав зв’язок та сів за комп’ютерів гоа’улдів, одразу увійшовши в їхню систему.

- Подивимось, що тут у нас,- сказав Френк, переглядаючи десятки різних файлів, поки не знайшов те, що цікавило його найбільше.- Дезінформація агентів Ток’Ра щодо Сварога? Знищення флоту Землі зсередини? “Наказ до системного лорда Пта про напад на Чулак”? Якого чорта?

Чоловік прогортав ще кілька файлів, поки не зустрів ті, що змусили його зупинитись. “План захоплення Командування зоряною брамою” та “План захоплення Землі”.

- Твою ж мать,- вражено мовив Френк, відкривши файли.

***

Нельсон хотів ще щось сказати, але Френк першим вимкнув рацію. Почувши швидкі кроки, чоловік одразу сховав пристрій зв’язку та повернувся до дверей. За мить вони відчинились і всередину зайшов Пелопс.

- Значить, ти представник Апопа,- мовив гоа’улд, оглянувши солдата,- Мені здається, що останнім часом його смак став значно гіршим. Це й не дивно, адже життя на Землі змінило нас обох. Знаєш, спочатку це була спільна операція. І, хоч вона і була складною, але принесла свою плоди. Втім, згодом наші шляхи розійшлись. Апоп швидко став сенатором Сполучених Штатів, отримавши вплив та владу, а от я став міністром оборони Росії, отримавши ще більше впливу та влади. Втім, все це не має значення. Окрім, одного питання: як ти тут опинився, Нельсоне?

Солдат перевів здивований погляд на противника.

- Я не розумію, про що ви...

- Досить з мене брехні!- крикнув Пелопс та, схопивши чоловіка за шию, притиснув його до стіни,- Хто ще тут є?

- Я... Лише я.

- Знову брехня!

Пелопс боляче вдарив Нельсона кулаком в живіт та відпустив шию противника, від чого солдат одразу повалився на підлогу.

- Якщо ти не хочеш говорити сам, то я просто виб’ю з тебе цю інформацію.

Пелопс спробував вдарити Нельсона, але солдату вдалось вчасно зреагувати та захистити себе. Втім, наступного удару він уникнути просто не міг. Поваливши противника на підлогу, Пелопс почав жорстоко бити його ногами по животу. Після сильного удару по голові, Нельсону довелось відповзти на кілька кроків назад. Гоа’улд підійшов достатньо близько. Солдат миттєво витягнув ножа та кілька разів вдарив гоа’улда в бік. Пелопс закричав від болю, чим успішно скористався Нельсон та піднявся на ноги. Ухилившись від слабкого удару, солдат проткнув ножем шию гоа’улда, в якого одразу полилась з рота кров, а очі востаннє засвітились, після чого вже мертве тіло впало на підлогу.

- Чорт,- скривившись від болю, сказав Нельсон. Йому було доволі непросто ходити, але він мав закінчити справу, заради якої вони й прийшли сюди.

Солдат швидко витер кров з обличчя та привів себе в порядок. Чоловік покинув свої покої та повільно повернувся в зал зібрань. Не зважаючи на те, що перерва вже давно закінчилась, він прийшов туди першим та лише мовчки спостерігав за тим, як поступово повертаються системні лорди, займаючи свої місця.

- Залишається зачекати лише Пелопса,- мовила Морріган, оглянувши всіх присутніх.

- Його ідея здається мені багатообіцяючою,- почав Фобос,- Якщо все піде добре, то ми зможемо нанести швидкий та неочікуваний удар по силах Землі, а після цього просто захопити беззахисну планету.

- І що ми будемо робити з нею після цього?- спитав Ішкур

- Вб’ємо кожного, хто чинитиме спротив. Заберемо у рабство кожного, хто залишиться, а саму планету перетворимо на руїни, де повільно доживатимуть свого кінця старці.- із задоволенням говорила Морріган,- Нарешті, нашій війні прийде кінець.

- Залишається лише сподіватись, що Пелопс правий і нам не доведеться зіткнутись зі зброєю Древніх.- сказав Фобос.

- Довго його немає,- мовив Ішкур, почесавши стару та довгу бороду.

- Від імені свого бога Апопа пропоную зараз відзначити нашу перемогу над ворогами,- сказав Нельсон, зрозумівши, що розмова йде не туди.

- Ми ще не перемогли,- невдоволено мовив Фобос,- Хоча, навіть, якщо ми переможемо, а в цьому немає сумнівів, ти не маєш права брати участь у святкуванні.

- Треба буде поговорити з Апопом, щоб він передав тебе мені,- мовила Морріган, яка повільно підійшла до Нельсона,- Я добре знаю, що робити з такими язикатими, як ти.

- Впевнений, що ні,- легко посміхнувся Нельсон, який розумів, що не можна більше чекати.

Чоловік непомітно витягнув капсулу та одним рухом відкрив її. Непомітний, але смертоносний газ швидко поширювався просторою кімнатою. Морріган, яка була найближче, майже одразу почала задихатись. Через кілька секунд не зміг вдихнути повітря і старий Ішкур, який і без того був у дуже складному стані.

Очікувано, найдовше протримався Фобос, який був фізично найсильніший серед присутніх. Він, побачивши, що відбувається, одразу накинувся на Нельсона. Хоч йому і ставало важче дихати, але й ранений солдат був в не найкращій формі для того, щоб чинити опір. Зрозумівши, що власними силами, він не зможе перемогти Нельсона, Фобос швидко підійшов до вже мертвого воїна джаффа, забрав з його рук енергетичний посох та прицілився у противника. Якраз в цей момент відчинились двері і, побачивши, що відбувається, Френк двічі вистрелив у гоа’улда.

- Здається, ми зробили все, що від нас вимагалось,- сказав Френк, допомігши напарнику піднятись на ноги,- Пора забиратись звідси.

- Що буде з тими, хто не прийшов?- спитав Френк, коли вони вийшли у коридор.

- Не думаю, що їх чекає краща доля.

Солдати намагались йти якомога швидше, оминаючи тіла мертвих джаффа, які лежали на підлозі. Нельсон лише дивувався наскільки швидко та далеко зміг проникнути отруйний газ. Через кілька хвилин вони дійшли до вантажного корабля та, відчинивши двері, зайшли всередину.

- Все нормально?- спитав Максвел, який одразу підійшов до напарників.

- Так,- мовив Френк,- Він поранений, але завдання виконано. Ми вбили системних лордів та їхнє оточення.

- Це чудово.

- Не все так просто. Я бачив плани Апопа і серед них було захоплення Землі. Першою фазою мало бути захоплення Командування, яке мало статись вчора.

- Чому про це ніхто не знає?- спитав Нельсон та одразу скривився від різкого болю.

- Знають, але не хочуть говорити,- сказав Максвел,- Кілька днів тому генерал Сімсон відправив повідомлення про те, що комплекс під загрозою. Він порекомендував оточити територію та ввести найвищий рівень ізоляції. Саме це і зробив президент.

- Значить, будь-хто, хто спробує покинути комплекс, буде розстріляний на місці,- закінчив Нельсон.

- Вже більше 24 годин Третя армія Сполучених Штатів та загони спеціального призначення тримають комплекс в оточенні.

- Це погано,- сказав Френк,- Нам потрібно повернути браму під свій контроль, інакше, у нас будуть серйозні проблеми. Невідомо, скільки часу гоа’улди будуть сидіти там та невідомо, скільки часу наші війська зможуть їх стримувати, якщо вони спробують перейти в атаку.

- Це не так просто. Ми не знаємо, скільки ворожих солдатів є всередині, а новообраний президент, не зважаючи на тиск Китаю та Росії, не готовий ризикувати життям сотень або тисяч американців.

- Чорт!- скривився від різкого болю Нельсон.

- В тебе серйозні рани,- мовив Максвел, підійшовши до пораненого,- Я дам тобі трохи знеболювального, щоб ти дотягнув до нашого повернення.

Вирішивши не марнувати час, Френк сів у крісло пілота вантажного корабля та, запустивши двигуни, швидко покинув космічну станцію. Через кілька хвилин, Максвел повільно сів на своє місце головного пілота.

- Йому добряче дісталось,- сказав солдат, перевівши погляд на вид космічного простору, який відкривався перед ним,- Треба, щоб він трохи поспав та відпочив.

- Наскільки давно ти в армії?- спитав Френк, через кілька секунд короткого мовчання.

- Майже сім років.

- Напевно, ти непогано показав себе у гарячих точках, якщо тебе взяли на це завдання.

- Так. Певний час служив у Сирії, а, після цього, виконував спецзавдання у різних куточках світу.

- Ти тільки не подумай, що я тобі не довіряю, просто... Зазвичай, після такої служби, солдати отримують серйозні шрами, а в тебе я не бачив жодного.

- Це нормально,- легко посміхнувся Максвел,- На мені рани заживають, як на собаці. Два роки тому мені у польових умовах вирізали апендицит, а вже через два тижні від шраму й сліду не залишилось.

- Шрами від апендициту не зникають.- байдуже сказав Френк, навіть не дивлячись на співрозмовника.

- На мені ж зажили.

- Так, ти, напевно, доволі живучий сучий син... Знаєш, я помітив, що ти доволі багато знаєш про те, що сталось в Командуванні, при тому, що лише сьогодні вперше побачив зоряну браму. І ось це змушує мене реально хвилюватись.

- Впевнений, що на це немає причин,- легко посміхнувся Максвел.

Майже хвилину чоловіки мовчали, після чого Максвел майже миттєво витягнув пістолет та спробував вистрелити у Френка. Проте, солдат вправно вдарив противника по руці, тому ворог так і не зміг попасти в ціль. Перехопивши руку опонента, Френку вдалось вибити зброю з його рук. Після цього, Максвел спробував вдарити чоловіка кулаком в обличчя, але невдало, адже американському солдату вдалось вчасно захистити себе. Втім, дуже швидко Френк зрозумів, що його ворог значно швидший, ніж будь-хто інший, з ким він коли-небудь боровся.

Зрештою, Максвелу вдалось кілька разів вдарити опонента по голові. Він одразу витягнув ножа, щоб добити його, але в цей момент в бійку втрутився Нельсон, який навіть будучи пораненим, вирішив не залишатись в стороні. Чоловік напав на ворога з-за спини, чим успішно скористався Френк та повалив ворога на підлогу. Солдат почав жорстоко бити зрадника, розбиваючи йому ніс, рот, зуби та обличчя загалом. Втім, Максвел все одно виявився сильнішим. Захистившись від удару, чоловік боляче схопив опонента за волосся та тримаючи в іншій руці ніж, зрадник кілька разів вдарив ворога по шиї і кров одразу залила його обличчя.

Скинувши з себе мертве тіло Френка, Максвел повільно піднявся на ноги та побачив вже слабкого Нельсона, який щось робив коло пальту керування. Чоловік повільно підійшов до солдата, який вже прекрасно розумів, що йому не вижити. Схопивши голову чоловіка обома руками, Максвел одним швидким рухом зламав йому шию. Мертве тіло Нельсона одразу впало на підлогу з неприродно викрученою головою та широко розплющеними очима.

Переступивши через труп, Максвел повільно підійшов до пульту управління кораблем та побачив новий напис: “Повідомлення відправлено”.

- Виродок!- крикнув чоловік, вдаривши кулаком об панель, після чого підійшов до мертвого тіла Нельсона та почав жорстоко бити його кулаками по голові, доки не втомився.

***

По одному з багатьох величезних шосе, які простягались через всю територію Сполучених Штатів, їхав чорний позашляховик. На десятки кілометрів навколо не було нічого, окрім гарячої пустель та таких самих поодиноких мандрівників. Оскільки гаряче сонце світило просто в очі, водій вдягнув старомодні сонцезахисні окуляри та впевнено дивився на дорогу, яка зникала десь далеко за горизонтом.

Водій намагався не думати про те, що було в минулому. Він залишив це життя та не збирався до нього повертатись. Слухаючи пісню виконавця Johny Cash - “Solitary man”, він рухався вперед, залишаючи за собою лише пил.

Лише через деякий час, пісню почав перебивати невідомий звук, який лунав з-під купи речей на задньому сидінні. Невдоволено видихнувши, чоловік повернув на узбіччя дороги та повільно зупинився. Вийшовши з автомобіля, він відчинив двері заднього сидіння та, порившись в речах кілька секунд, Біллі дістав давній пристрій гоа’улдів, який йому колись дав Тайлер. Це було трохи більше доби тому, але здавалось, що з того часу вже пройшла ціла вічність. Відсунувши в сторону купу речей, чоловік сів на заднє сидіння та спробував розібратись, як користуватись цим пристроєм. Лише через три хвилини йому вдалось налаштувати його так, щоб спробувати розібрати хоч якісь уривки з отриманого повідомлення.

- Командування зор... ми захоплено. Не довіряй нікому. Гоа’улд Апоп... сенатора. Будь-хто... бути зрад... ом. Напевно, я не..., а хочу, щоб... дуже вдячний. Дякую..., Біллі... Нельсон... 16 лютого 2021 року о 23:24.