Коли я зайшов до цієї зали, то навіть і не уявляв, що зустріну її. Але сьогодні ми знову тут, бо святкуємо наші десять років. Пройшло стільки часу, а вона залишається все такою ж чудовою, як і при першій нашій зустрічі.

Тоді я підійшов до неї перший, зірвавши з невеличкої клумби білу троянду. Мені було потрібно досить мало – хоча б крихта її уваги. Я навіть і не мріяв, що вона надалі обере мене. Трясця, мене тоді так трясло, що й досі не розумію, як вона не розсміялася на всю залу.

І коли ми ввійшли сюди знову, спогади поглинули мене. Я взяв її за руку, потрохи ведучи за собою. Цей зимовий бал проходив щороку, однак ми довго перебували в іншій країні без можливості потрапити на рідні землі. І от, ми знову тут.

Я хочу подарувати їй такий самий чудовий танець, як був того вечора. Зліва, як і раніше, була клумба з білими трояндами. Їх, звичайно, не можна зривати, проте, коли мене це зупиняло?

Вона відволіклася, побачивши  знайому, а я швидко зірвав троянду, заховавши її у внутрішню кишеню піджака. Залишався неподалік клумби, чекаючи на свою принцесу, яка виділялася серед натовпу своєю пишною сукнею. Сьогодні особливий день, бо через декілька хвилин станеться дещо важливе для нас обох…

Договоривши зі своєю знайомою, вона повернулася до мене. Я взяв її руку і цьомкнув, знову опустивши її. Через хвилину почнеться танець, що стане точкою старту.

Вона була поряд зі мною, міцно тримаючись за руку, наче боялася загубити мене серед натовпу, хоча я теж виділявся. Мій костюм був такого ж бордового кольору, як і її сукня. Ми були тут такі єдині, бо всі інші притримувались класичних білих і чорних кольорів.

Почувши музику, я крутнув її до себе, з’єднавши наші губи в поцілунку. На її шиї все ще віддавався вишневий парфум, перевіряючи мою витримку, бо з кожною хвилиною я все більше жадав вкусити її прямісінько туди ж.

Ми закружилися в танці, роблячи це так вишукано, наче всі п’ять років відточували його, готуючись повернутися сюди в будь-яку мить. Іноді вона вдаряла мене в плече, бо я знову задивлявся на неї, потрапляючи в бульбашку, де є тільки ми. З кожним ударом вона викликала в мене посмішку, і намагалася приховати свою.

Її щічки червоніли, коли мій погляд знаходив її. Це було не так важко, бо ми були приблизно одного зросту. Я підхопив її на руки, зробивши декілька обертів, та знову поцілував. Я хотів цілувати її всюди й кожну мить свого життя. Ця дівчина зводила мене з розуму, трясця, як сильно.

І от настав важливий момент. Музика затихла, і я спустив її. Як тільки вона розправила своє плаття, то я став на коліно, витягуючи з піджака білу троянду, у бутоні якої вже було сховано сріблясте кільце з діамантами.

- Чи згодна ти, принцесо, бути моєю?

Навколо пішов імітований сніг, засяяла величезна ялинка. Весь світ для мене зупинився, бо я спостерігав за нею. Я бажаю тільки її, хочу провести з нею все своє нікчемне життя, бо вона для мене все. Моє серце не знаходило собі місця, намагаючись вирватися назовню.

По її щокам потекли сльози, вона підійшла ближче і вдягнула обручку . Не пройшло й кількох секунд, як я встав та швидко підхопив її, вкусивши її за пухкеньку губу. Обожнюю її.