Так, ми з ним зустрічалися, і вже не один раз. Раніше я бував в його майстерні, де він годинами показував мені свої картини, розповідаючи про те, який сенс в них вклав. Проте сьогодні ми тут за інших обставин, хоча це не зупиняло мене роздивлятися картини.

На спині відбився гарячий доторк, я різко обернувся. Чоловік швидко всівся на чорний шкіряний диван, заманюючи своїм оголеним торсом. Він не заморочувався стосовно одягу, завжди ходив в чомусь простому та давно затертому, тому скинути ту сорочку для нього не було проблемою. Худорляве тіло жадало моїх доторків, показуючи це прискореним диханням.

Я підійшов ближче, вхопивши його за підборіддя. Він був худорлявим, проте на зріст величезний. Я ж був навпаки, і це до жаху заводило, бо я міг тягати його всюди, й не важливо наскільки він високий. Його очі сяяли, даючи мені змогу зануритися у хвойні ліса. Губи зіткнулися, визвавши в нього солодке муркотіння. Мої губи завжди сухі, лише бальзам їх рятував протягом стількох років, а тепер він наче зжирає губи разом з тим полуничним бальзамом. Він кицька, яка вчепилася в груди матері, та витягує з них останню краплю.

Мої рухи були швидкі. Я вкусив його нижню губу, різко відсторонившись. Хотілося встати перед ним на коліна, проте це буде пізніше. Руки пірнули під його дупцю, хапаючи його. Позаду стояв стіл, дуже брудний від всіх красок що роками розводилися на ньому, і це не зупиняло мене. Поки він кусав мою шию, іншою рукою я скинув всі речі зі столу. Мене дратували його штани, змушуючи мене зірвати їх одним рухом руки. Тепер він залишився в одних трусах, показуючи мені смакоту що чекала між стегнами.

Я посадив його на величезну зелену пляму, начхавши на те що вона була свіжою. Чоловікові було років зо тридцять, проте треба було мені тільки вчепитися зубами за його стегно, то були стогони наче він згадав свою молодість. Піднявшись, я почав свій шлях з його кадику, облизавши його і ніжно прикусивши. Він здригнувся, але не відштовхнув мене. Я спускався все нижче, гріючи прохолодні губи об розпалене тіло. Залишав свій слід на кожній ділянці його тіла.

Коли я дійшов до його ніг, то вже майже став на коліна. Нога на щось наступила… це пензлик. От бляха, що ж їм можна скоїти…

Я тихо підняв його, поки чоловік задивлявся кудись на підлогу, бо тримався з останніх сил. Заховавши пензлик у кишеню, я піднявся, вкусивши хлопця за напружений сосок. Прийшов час змінити локацію, і знову я домінував, притиснувши його до свого тіла. Мій прутень був прямісінько між його стегнами, нагадуючи своїм тертям про майбутню розкіш.

Взявши кволий стілець, я сподівався що він не зламається від майбутніх ігор. Я майже кинув чоловіка на ту стару дерев’яну композицію, думаючи що вона розвалиться. Сьогодні я взяв з собою мотузку, бажаючи зв’язати його. І поки він спостерігав за моїми обережними рухами, даючи шанс прутню збільшитися, я все більше знерухомлював його. Мені було не шкода затягнути мотузку так, щоб потім залишилися синці. І він поводився добре, навіть не намагався вирватися, що підвищувало бажання відсмоктати йому.

Гратися з пензликом не так цікаво, як одразу з дечим іншим, наприклад свічкою. Його прутню вже було затісно в тих клятих трусах, і я хотів звільнити бідолашного. На підлозі валялися різні предмети, але моє око зачепила напівзгоріла свічка. Її вугільний колір так і пасував до його трусів. Я запалив свічку запальничкою, та став на коліна.

Нарешті він почав дрижати, здогадуючись, що чекає надалі… Я підніс свічку ближче до нього, даючи змогу полум’ю зачепитися за тканину. Вона була тонесенька, зірвати таку руками можна за секунду, проте я хотів щоб вона згоріла, залишаючи по собі опіки. І поки тканина горіла, я дістав пензлик.

Прутень запульсував, коли нарешті вивалився назовні. В приміщенні тхнуло смаженою шкірою, а мені було однаково. Я провів пензликом по опіках, ведучи до самої вершинки прутня. Ці здригання збуджували, і я ледве тримався щоб не взяти цей невгамовний прутень у рот, надавши йому прохолодну вологість.

Свічка все ще горіла, я сховав пензлик вчепившись за прутень, та іншою рукою підніс нахилену свічку. Мій язик пройшовся по самісінький середині голівки, пестячи її перед початком чогось жахливого. Крапля воску впала у теж місце, витягуючи з чоловіка голосні стогони. І зараз мене не цікавило, чи були вони через біль або збудження, взагалі начхати.

Поки віск застигав, мої губи спустилися нижче, знаходячи місця для нових укусів. Я різки підняв голову, вчепившись у віск і відірвавши його як можна жорстокіше. Він підскочив, і якщо б не мотузка то скоріш за все перекинувся б назад. Язик знову закружляв на вершинці, готуючи його до повного занурення. Я взяв його у рот, вводячи все глибше, інколи показуючи свої зуби. Вена пульсувала від кожного доторку язика, що так і жадав слідувати нижче саме по ній.

Рука ковзнула під його дупу, в пошуках вразливої точки. Побачити від мене доброту та ласку — неможливо, я завжди жорстокий. Тільки-но я знайшов ту точку як одразу палець стрімко увійшов всередину. По шкірі чоловіка пройшлися дрижаки, він відкинув голову і продовжував хрипко стогнати. Однак він теж був не довбнем, бо здогадався для чого я дав його ногам більше свободи ніж всьому тілу.

Він схопився стопами за мій стояк, рухаючись синхронно вверх та вниз. Можливо, він хотів, щоб я кінчив перший, але цьому не бувати. Я стягнув з себе спортивні штани, які вдягав для занять у залі, та залишився тільки в чорній майці. Прутень стирчав, чекаючи на повернення ніг. Чоловік глянув вниз, прямісінько на мій прутень. Очі звузилися, бо хотіли побачити ближче. Але я ще не закінчив.

Діставши з свої скинутих штанів пензлик, я знову всівся між його стегнами. Пензлик був тоненький і довгий, я пожав обпалювати його свічкою, відчуваючи приємний запах згорілої деревини. Коли він був повністю чорний, то я облизнув його, підносячи до прутня чолов’яги.

Тепер він не міг здогадатися, що я можу вчинити далі. Гарячий пензлик різко увійшов у прутень, занурюючись все глибше. Прутень здригнувся, піднявшись ще вище. Бляха, я не міг втриматися. Схопивши його за ноги, я нагадав де вони повинні бути. Синхронні дії знову повернулися, і я почав підлаштовуватися під такт. Що швидше рухався він – тим швидше рухався і пензлик у його прутні.

Моя вільна рука вчепилася в його сосок, пощипуючи з кожним зануренням пензлика, бляха… Він закотив очі, а стегна напружилися… Я всівся ближче і висмикнув пензлик, викликавши за собою виверження білої речовини. Я дав йому кінчити мені у рот, засмоктуючи прутень глибше.

Ноги напружилися, бо його рухи стали жорстокіше та повільніше. Він наближав мене до того ж. Речовина почала підійматися вище, і в секунду її звільнення я застогнав, вкусивши хлопця за прутень. Його шкіра все ще тхнула горілим, продовжуючи збуджувати мене, проте час закінчувати, принаймні на сьогодні. Сподіваюся, він напише картину цим пензликом, якщо ні, то в наступний раз пензлик здійснить більші мандри.