На зворотному шляху вони йшли трохи під гірку, але все ж різниця зі шляхом вперед була відчутною. Туман вже майже відступив. Здавалося, він стікав пологим схилом назад до річки, яку Кай бачив в низині за деревами. Тепер, замість білизни туману, з якої виринали високі темно-коричневі стовбури, Кай міг бачити, як дерева рівними рядами розходяться у всіх напрямках. Гілки з листям були аж біля самих вершечків, а по стовбурам було видно обламані залишки старих гіллячок, що виглядали, як зростові позначки з минулого. Вгорі тихенько брязкотіло листя, а земля була вкрита тінню з невеличкими плямами сонячного світла, що його неохоче пропускали крони дерев. Де-не-де на голій землі проросла червонувата трава, яка й досі була вкрита вранішньою росою.
Даг, який йшов на декілька кроків попереду, зупинився та став оглядатися навколо. Кай йому з-за спини і подивився вперед, але нічого не побачив.
— Що сталося? — запитав Кай.
— Ми вже мали б дістатися до місця, де залишився труп псевдо-вовка, але я його не бачу,— обережно ступаючи, повідомив Даг.
— Може, ми ще не дійшли?
— Ні, це те місце, — відповів хлопець та вказав кудись вгору.
Кай підняв очі. На стовбурі дерева, приблизно чотири-п'ять метрів від землі, виднілися обгорілі сліди.
— Там я наздогнав звіра та вдарив його блискавкою. Будь напоготові.
Кай кивнув. Повільно ступаючи вперед, хлопці роззиралися навкруги. Безтурботне побрязкування листя стало якимось зловісним. Даг витяг меча з піхов. Кай теж взявся за руків'я ножа і оголив лезо. Трохи повагавшись, він намацав лівою рукою флакон в поясній сумці.
Хлопці повільно йшли поміж дерев, вдивляючись в простір між ними та вслухаючись у лісові звуки. Запах крові ставав все сильніший. А згодом Даг побачив, що калюжа крові, яка була тут менше години тому, вже майже повністю ввібралась в ґрунт, залишивши після себе лише багряну пляму.
— Он там звір стік кров’ю, але тіла немає, — сказав Даг обережно підходячи до заплямованої землі.
Кай, який зупинився за три метри від того місця, роззирався навкруги, коли відчув, що йому на щоку щось капнуло. Він стер рідину з обличчя вказівним пальцем правої руки, в якій він все ще стискав ножа. Роздивившись, що в нього на пальці розтерта кров, він підняв голову і побачив, що на дереві, майже на самому вершечку, причаївшись, сидить псевдо-вовк.
— Нагорі! — тільки і встиг крикнути Кай, коли почув свист стріли, що летіла прямо в нього.
Даг зреагував швидко і розрубав стрілу, коли та пролітала повз нього. Ніби прокинувшись від свисту пострілу, звір з силою відштовхнувся і стрибнув на Кая. Хлопець уникнув зіткнення, відстрибнувши назад. Даг тільки розвернувся до звіра, щоб допомогти Каю, та лучник знову випустив стрілу. Розвернувши корпус, Даг підставив вперед ліве плече і відчув віддачу від стріли, що вп’ялася в тіло чоловіка, що саме лежало на плечі.
Прошмигнувши за стовбур дерева, він скинув мерця та глянув, як справи в Кая, який саме пришпилив праву лапу псевдо-вовка ножем до дерева та ухилився від удару лівої. Розсудивши, що той і сам впорається, Даг вирішив розібратися спершу з лучником.
Хлопець скинув тіло директора шахти, і в нього відразу прилетіла стріла. Користуючись моментом, він вискочив з правого боку та відразу зібрався бігти навпростець, щоб зекономити час. Але як тільки показався з-за дерева відчув, як щось врізалося йому у праву руку. Даг відразу змінив траєкторію. Застрибнувши на дерево, він відштовхнувся, а потім ще декілька разів. Він нарахував вже чотири випущених стріли, коли, нарешті, вистрибнув поряд з лучником і наніс свій перший удар. Стрілець блокував його луком, але не втримався на гілці і полетів донизу. Впавши на спину, йому забило дихання. Хлопець зістрибнув вслід за лучником, який лежав і відчайдушно намагався набрати в легені повітря, Даг приставив йому до горла меч. Подивившись в лице противнику, хлопець побачив, що за чорними пасмами, що впали ворогу на лице, виднілися жіночі риси.
В той же час Кай продовжував свій бій з псевдо-вовком. Лапа звіра була прибита ножем до дерева, тож звір намагався дістати хлопця лівою. Кай бачив, що звір от-от зірветься. Він глянув на Дага і побачив, що той намагається дістатися до лучника, але час від часу кидає на нього короткі погляди. Кай не хотів розкривати незареєстровану магічну аугментацію, тим паче перед одним з Громовержців.
«Схоже, ніж мені ще знадобиться», — подумав хлопець і, дочекавшись моменту, схопив звіра за ліву лапу, якою той намагався дістати до нього. Тримаючи лапу, хлопець швидко перескочив звіру за спину заламуючи тому кінцівку та, навалившись вагою свого тіла, штовхнув створіння вперед. Той повалився, вивільнивши руку, але ніж, залишивши рвану рану, так і стирчав в дереві.
Коли Кай вперше взявся за звірову лапу він відчув знайоме специфічне відчуття. А тепер, після того як побачив, що звір ніяк не зреагував на те, що його лапу розітнуло надвоє, Кай був певен. Хижак нічого не відчуває, тому що він і справді помер. Хтось просто використовував його тіло, наче маріонетку.
Хлопець досі тримав лапу лежачого звіра, навалившись на нього, але відчував, що той скоро вирветься.
«Була не була», — подумав Кай і, відпустивши створіння, кинувся до ножа, але той добряче застряг, а часу було обмаль, звір уже підвівся і готовий був знову атакувати.
Рухи хижака були скутими, але пазурі він мав гострі, тож Кай повинен був бути обережним. Повністю сфокусувавшись на рухах звіра, він уникнув першого удару та контратакував. Хлопець поцілив в рану, що залишилася від Дагового меча, але звіру хоч би що. Знову відскочив та контратакував ударом в щелепу знизу. Голова звіра закинулася назад, але це не завадило тому знову атакувати, ще до того, як його морда повернулася на місце.
Кай несвідомо активував магічний символ. Реагуючи на це, роса піднялась в повітря і повільно закружляла навколо, поки живий продовжував боротися з мертвим.
Тим часом Даг стояв, приставивши меч до горлянки лучниці. Він зрозумів, що з тим псевдо-вовком не все так просто, а побачивши, що на руці у дівчини була магічна аугментація його клану, зрозумів, в чому справа. Звіра оживили, його рухи були лише результатом скорочення м’язів під дією електричного струму.
— Відміни дію печаті, — вимовив свою вимогу Даг, сильніше натиснувши на шию дівчини.
Вона лише повернула голову, щоб подивитися назад, а потім зухвало посміхнулася.
— Навіщо? Схоже, у нього непогано виходить, — вимовила лучниця. — Поки що.
Даг знав цю печать. Навіть якщо він вб’є того, хто її наклав, вона не зникне, а якщо Даг зараз кинеться допомагати Каю, то дівчина втече або навіть вистрелить йому в спину. Йому потрібно було затримати її, щоб допитати. Він не знав, скільки в нього ще є часу, тому нахилився і з усієї сили врізав дівчині по підборіддю. Так сильно, що вона втратила свідомість.
Випроставшись, хлопець зібрався бігти на допомогу Каю, але коли він розвернувся, то побачив, що перед ним стоїть чоловік в каптурі. Даг не встиг зреагувати на випад і лише відчув віддачу від того, як холодна сталь пронизує його грудну клітку і виринає назовні. Він впав на коліна і на мить встиг побачити, як Кай втомлено відбивається від псевдо вовка.
«Я підвів його», — промайнуло в Дага в голові, коли той впав долілиць. Останнє, що він почув поки його свідомість танула, – діалог його вбивці і лучниці.
— Вставай, Джіл. Немає часу розлежуватися, — звернувся чоловік до дівчини, махнувши лезом, щоб струсити кров перед тим, як повернути зброю до піхов.
— А що з другим? — хриплим голосом запитала лучниця.
— Він просто шмаркач, маріонетка покінчить з ним. А нам час вшиватися.
Кай тим часом побачив, що Дага поранили, і відволікся. Хлопець встиг поставити блок, але удар був сильним. Звір полоснув кігтями руки Кая та відкинув його назад. Він трохи відповз, а потім потягнувся за флаконом до сумки. Хлопець обперся об землю лівою рукою, а праву, в якій тримав пляшечку, виставив вперед.
Псевдо-вовк замахнувся, кігті блиснули в промені сонця, але Кай того не бачив. В цей час він лежав з заплющеними очима і повільно видихав повітря з легень. Сфокусувавшись, він активував символ на спині, і флакон луснув у нього в руці, бурхливо вирвавшись на волю величезною хвилею. Звіра змило, а сам Кай декілька секунд був під водою, поки та не розлилася навколо.
Хлопець сів, протер очі і побачив, що звір, ковзаючись в розмоченій землі, вже намагається підвестися. Поклавши руки на вологу землю, Кай знову заплющив очі та повільно вдихнув. Розлита вода почала збиратися біля псевдо-вовка. Звір підвівся і встав в позицію, щоб стрибнути та швидко скоротити дистанцію. Псевдо-вовк сперся на праву ногу, пригнувся, спробував відірватися від землі, але нічого не вийшло. Його лапи вже примерзли до ґрунту, а вода продовжувала огортати тіло. Хлопець відкрив очі та подивився на звіра, що безсило махав передніми лапами в спробах дістатися до нього. Кай почав повільно видихати. Холодне повітря, яке покидало його легені, перетворювалося на пару, і за кілька митей звір вже був повністю покритий льодом. З брили стирчали закривавлені кінчики пазурів звіра.
Хлопець підвівся, підійшов до знерухомленого псевдо-вовка і поклав руку на кристал з льоду. Реагуючи на дотик, лід затріскотів і ущільнився, ховаючи темний силует свого бранця за білою товщею.
«Як же я втомився», — подумав Кай і штовхнув брилу. Вона впала і розсипалася на сотні маленьких, яскраво-червоних шматків. Хлопець підняв уламок побільше, на якому не було крові, і швидким кроком пішов до Дага.