Вийшовши з будівлі слідом за Дагом, Кай відчув, що сонце вже починає припікати. На осяяній літнім сонцем галявині він побачив, як двоє громовержців стояли біля шахтарів, а ті відповідали на їхні запитання. 

Новоприбулі маги були одягнені в типові для громовержців костюми зі щільної шкіри без правого рукава, через що було видно їхні аугментацій. Підходячи ближче Кай зауважив, що у одного з них відсутній лівий, а не правий рукав, та і меч знаходиться на правому боці. Шульга був старшим, волосся в нього було чорне, підстрижене коротко. На охайній бороді проступала сивина. Його компаньйон на вигляд мав років двадцять, своє довге темно-русяве волосся він зібрав у хвіст, а на виголеному обличчі відкарбувалася нудьга. Проте він помітно пожвавішав, коли побачив, хто до нього наближається. 

Даг потис руки громовержцям, і молодший з них відвів їх в бік, поки інший продовжував розмовляти з шахтарями.

— Якого біса ти тут робиш, Даг? — перш за все запитав громовержець.

Джедалл, так його звали, мав тонкі риси обличчя, а в його сірих очах зазвичай світився натяк на сміх. Він був нижчий від Дага на голову та не такий міцний, натомість був більш граційний та прудкий.

— Я вирішив закрити запит з нападу псевдо-вовка.

— Сам? — кинувши питальний погляд на Кая, запитав громовержець.

— Джедалл, після розпуску нашої команди мені немає чим зайнятися, — розвівши руками, відповів Даг.

— Припустимо. Але ти міг хоча б зайти на пост при заїзді й попередити, що ти спускаєшся до Смарагдового моря.

— Ми трохи запізнювалися, тож, аби встигнути до темряви, я вирішив, що краще буде поїхати відразу на місце.

— Перше твоє полювання за декілька місяців, і ти відразу ж порушуєш протокол… А як же твоє: «Протокол це те, чому ми всі маємо слідувати, навіть якщо це нам не подобається»? — з глузливою посмішкою промовив хлопець. — Чи це знову працює тільки тоді, коли тобі вигідно? — прибравши з обличчя посмішку додав Джед. — Так чи інакше, дивний спосіб для спокути ти обрав.

— Не знаю, про що ти. Мені нема чого спокутувати, Джед. Я вже казав, що не маю відношення до того, що сталося з Трідаллом.

— Авжеж, казав, — іронічно пирхнувши, відповів Джед.

— І знаєш, що? А якби навіть то був я, то що? Трідалл сам винен. Він сам накликав на себе біду. Не треба було порушу-…

— Стули пельку! —Джед перебив Дага крижаним тоном, і той осікся.

Запала мовчанка. Джед розвернувся і подивився на свого напарника, Кай прослідкував за його поглядом і побачив, що старший громовержець легенько помотав головою у відповідь на погляд Джеда. 

Джед видихнув та перевів погляд назад на Дага. Погляд чоловіка був такий холодний, що майже обпалював. Хоч Даг і звик дивитися співрозмовнику в очі, тут він відвів погляд і втупився в землю.

— Я не маю бажання обговорювати з тобою Трідалла, — мовив нарешті Джед і перевів погляд на Кая. — Може, нарешті представиш свого супутника?

— Це – Кай. Він цілитель. Я найняв його для цього полювання.

Джед оцінювально але беземоційно глянув на Кая.

— Судячи з вашого зовнішнього вигляду, то я сказав би, що це вас вполювали. І все ж запитаю: є якийсь результат? — скептичним тоном мовив Джед.

— Ти більше не заступник капітана команди, я не маю тобі звітувати, — схрестивши руки, сказав Даг.

— Якби ти справді як слід читав протокол, то знав би, що справи членів клану на нейтральних землях – це справи закріплених за ними розвідників, — наступні слова Джед промовив дуже повільно. — Тож, будь ласка, годі марнувати мій час,  і просто відповідай на запитання.

Даг почервонів від люті, але не став сперечатися. Кай не знав, що там вказано в протоколі їх клану, але, схоже, чоловік казав правду, і Даг це знав.

— Псевдо-вовка ми знайшли та вбили, і, більше того, я зійшовся в бійці з одним з порушників із шахти. Судячи з її аугментацій, вона з громовержців. В бою вона не використовував магію, але наклала на труп звіра печать маріонетки.

«Тож він збрехав, коли сказав, що нічого не встиг помітити,» — подумав Кай.

— Давно я не стикався з тими, хто використовує цю печать… — Джед майже хвилину походив туди-сюди, роздумуючи. — Ти впевнений, що то була дівчина? Хоча ні, не відповідай. Краще скажи, де вона зараз.

Даг втупився в землю, думаючи, як краще ліпше сформулювати те, що сталося. Але за мить Джед простягнув руку та нетерпляче клацнув декілька разів пальцями прямо у Дага перед обличчям.

— Я майже схопив її, але тоді втрутився її товариш, і вони… — Даг зробив паузу, збираючись з силами перед тим, як закінчити речення, — втекли.

Джед хмикнув.

— І замість того, щоб їх переслідувати, ти стоїш зараз тут?

— Ми не переслідували їх, бо мені грудну клітину мечем проткнули, а Кай бився зі звіром, — роздратовано мовив Даг.

Джед подивився на розрізану в області грудей шкіряну броню. Придивившись, він побачив невеличку ділянку блідої шкіри у Дага на тілі, що виднілася за розрізаною сорочкою.

— Твоя робота? — запитав Джед, перевівши погляд на Кая.

Кай кивнув.

— Непогано. Дуже непогано, — багатозначно мовив Джед до Кая, а потім перевів погляд на Дага. — Тож, поки твій супутник боровся зі звіром, ти лежав обличчям в землі, бо дозволив себе смертельно поранити? — повільно крокуючи навколо хлопців, глузливо підсумував Джед. — То скажи мені… Кас.

— Я Кай, — виправив його хлопець.

— Точно, — погодився Джед. — Ти можеш описати того, хто поранив Дага?

— Вона була в капюшоні, — втрутився Даг.

— Дуже дякую за деталі, та я питав не тебе.

— Я бачив їх здалеку, та й був зайнятий своїм боєм. Але характер рани був відмінний від звичайного магічного меча. Це не дуже помітно по шраму, але, судячи з країв рани, лезо було вужчим, ніж зазвичай, і схоже, що гострий край був тільки з одного боку.

— Як у шаблі, — підсумував Джед.

— Можливо.

— Я не чув щоб хтось, крім Трідалла, використовував цей різновид меча, — сказав Даг та звернувся до Джеда: — Думаєш це якось пов’язано з його, ну… з ним?

Джед холодно поглянув на хлопця, але нічого не відповів.

— Я дізнався все, що хотів. Шахта віднині є місцем розслідування, сюди скоро прибудуть інші члени клану. А ви двоє підете разом з нами й шахтарями до «Узбережжя», щоб не заважати тут, — Джед розвернувся та пішов до шахтарів.

— Стій! — кинув йому навздогін Даг. — В лісі ще лишився труп директора шахти. Думаю, вам варто на нього глянути.

— Де саме? — озирнувшись, запитав Джед.

Даг показав напрямок рукою.

— Глянемо.

— І ще одне, — сказав Даг.

Джед роздратовано розвернувся і питально кивнув головою. Даг серйозно подивився на Кая, потім знову перевів погляд на Джеда і заговорив.

— Кай використовує незареєстровану аугментацію.

— Що ти сказав? — розлючено перепитав Джед, та швидким кроком пішов до хлопців.

Сенс Дагових слів не відразу дійшов до Кая. У нього було погане передчуття, але зараз його ніби окропом облили. Він міг лише дивитися, як розлючений Джед йшов у їхній бік, очікуючи найгіршого. Але він підійшов до Дага.

— Він врятував твоє життя, а через декілька годин ти здаєш його? — з ненавистю в голосі запитав Джед. Він з силою тикнув Дагу в груди вказівним пальцем.

— Що сталося? — почулося з іншого боку галявини.

Старший громовержець теж йшов до них. Кай споглядав те, що відбувалося, наче в трансі. Боковим зором він побачив, як знайомий йому шахтар, скориставшись моментом, позадкував до лісу. Більше за все Кай хотів зараз зробити те ж саме, але розумів, що від громовержців йому не втекти. Він хотів стати мисливцем, щоб побачити світ. Нортві попереджав, що це небезпечно, але Кай лише відмахувався від нього. А тепер у нього можуть забрати свободу, бо він довірився малознайомій людині.

— Я мав так зробити згідно з протоколом.

— Згідно з протоколом… — пирхнувши, повторив Джед. — Ти думаєш, що, якщо будеш бездумно слідувати тим законам, батько визнає тебе? Чи ти просто безчесний покидьок, який прикривається протоколом?

— Я мав це зробити, щоб запобігти хаосу! Саме для цього протокол і було складено!

— Ти створюєш хаос своїми бездумними діями! Твоя проблема не в тому, що ти байстрюк, а в тому, що ти кретин, який не має поняття про честь! — з ненавистю кинув Джед.

Старший громовержець підійшов до Джеда та поклав праву руку в рукавичці йому на плече.

— Досить, — негучно але твердо сказав чоловік з хрипотою в голосі. — Почекай з іншими.

Джед видихнув, декілька секунд подивився порожнім поглядом на ліс та кивнув. Старший громовержець став перед хлопцями, оглянув їх та нахмурився. Глибокі зморшки на чолі підказували, що це була звична для нього реакція. Звали його Джакор. Чоловіку було трохи за сорок, він мав округлий ніс та простуваті риси обличчя, але його чорні очі були пронизливими. Одягнений він був в модифіковане шкіряне вбрання громовержців чорного кольору. На правій руці мав довгий рукав, а на долоні – білу рукавичку з цупкого волокна. Ліва ж рука була відкрита та повністю вкрита символами магічної аугментації.

— То в чому справа, Даг?

— Я виявив, що цілитель, якого я найняв на полювання, має незареєстровану аугментацію.

— А виявив ти це тому, що він не дав тобі померти, коли тобі дірку в грудях зробили? — рівним тоном запитав Джакор.

— Як ви… Яка різниця, як я це виявив? — роздратовано відповів Даг.

— Здогадався по шраму та понівеченому одягу. Хоча різниці вже і справді ніякої, тепер ми зобов’язані перевірити хлопця, — сказав Джакор та перевів погляд на Кая. — Те, що сказав Даг, правда?

Кай промовчав, обмірковуючи варіанти.

— Ти, певно, із общини Нортві, — припустив Джакор.

— Він тут ні до чого.

— Певно, так і є. І все ж я мав запитати. А ти можеш не відповідати, — підказав Джакор. — Хоча тебе все-одно перевірять.

Чоловік сунув руку в підсумок, що висів у нього ззаду на ремені, та дістав звідти кайдани.

— Зніми рюкзак і передай його мені, — скомандував Джакор.

Кай зняв наплічник і протягнув його чоловіку, той взяв його однією рукою, а кайдани, які він тримав в іншій руці, тицьнув Дагу. Коли той їх взяв, він відчепив Каїв ніж разом з піхвами та сунув його в підсумок.

— Одягни на нього кайдани, і йдіть за нами, — сказав Джакор та пішов до шахтарів та Джеда, які вже були готові рушити.

— Ти ж розумієш, що я зобов’язаний був так вчинити для твого ж блага? — сказав Даг Каю, одягаючи йому наручники, поки той тримав руки за спиною.

Кай промовчав.

— Ти знаєш, що не можна мати незареєстрованих аугментацій, особливо магам води. І чим довше ти приховував би це, тим гірше було б покарання.

— То ти зробив мені послугу? — хмикнувши, запитав Кай та пішов до інших, не чекаючи на відповідь.

Даг став перед Каєм та уперся йому рукою в плече, спиняючи.

— Так! Може, зараз ти цього не розумієш, але, так, я зробив тобі послугу. І колись ти будеш мені за це вдячний. Ти дуже пожалкував би, якби тебе піймали пізніше. А так просто попрацюєш на благо суспільства декілька років і…

Кай перервав промову Дага, плюнувши йому в лице. Десь ззаду почувся сміх Джеда, а Даг витер лице рукавом та забрав руку від Кая.

— Я вирішив не чекати і відплатити тобі тією ж монетою відразу. Не люблю бути в боргу, — з похмурою посмішкою сказав Кай та пішов далі.

Але, не зробивши й декількох кроків, відчув, як ззаду йому поклали руку на плече й рвучко розвернули. Він не встиг побачити, що відбулося, лише відчув, як його щелепу прошив біль. Потім ще раз і ще, а його свідомість утікала в темряву.